Провадження № 11-сс/803/1853/25 Справа № 183/9426/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на посаді курсанта 2-ї навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року клопотання слідчого Слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 , задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 до 10 листопада 2025 року включно.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_8 встановлено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_8 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) на нього будуть покладені наступні обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місяця роботи;
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора та суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади, документи що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 листопада 2024 року №508 солдата за призовом ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Так, 12 вересня 2025 року, близько 16 години 25 хвилин, у ОСОБА_8 , який перебував у третьому під'їзді будинку АДРЕСА_2 , де побачив на площадці поміж другим та третім поверхами велосипед Germatуc СroossGT02, що належить ОСОБА_10 , виник умисел, направлений на таємне, викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, викрадення чужого майна, 12 вересня 2025 року, близько 16 години 25 хвилин, ОСОБА_8 , знаходячись на площадці поміж другим та третім поверхами третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 , переконавшись в тому, що буде не помічений власником та іншими особами, умисно, таємно, викрав велосипед GermatуcСrooss GT02, що належить ОСОБА_10 , після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму - 6150 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК, тобто таємному умисному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.
12.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
12.09.2025 о 22:10 год ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК та 13.09.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю, необґрунтованістю та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує на недоведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, оскільки ОСОБА_8 жодного разу не вчиняв дії, які б свідчили про його намір переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а інші дані, які б свідчили про наявність цього ризику відсутні. Окрім того, підозрюваний має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, бажає продовжувати служити і захищати свою батьківщину.
Крім того, клопотання не містить посилання на жодні обставини, які б свідчили на користь того, що підозрюваний вчиняв чи буде вчиняти дії, передбачені ст.177 КПК.
Водночас стверджує, що прокурором не доведено неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, а слідчим суддею при ухваленні рішення не враховано того, що підозрюваний кається у скоєному, співпрацює зі слідством та висловлює щирий жаль з приводу вчиненого.
Поміж іншого вказує, що визначений судом розмір застави у сумі - 242 240,00 грн є непомірним для підозрюваного, з урахуванням його особи, матеріального становища, а також тяжкості інкримінованого злочину.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року та ухвалити нову, якою розглянути питання щодо зменшення ОСОБА_8 розміру застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або зміни запобіжного заходу на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою зменшити ОСОБА_8 розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.4 ст.185 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Зокрема, як зазначив слідчий суддя, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що теперішній час на розгляді в Самарівському міськрайонному суді Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, не пов'язані з триманням під вартою, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 постійного місця проживання, відсутності судимостей, визнання своєї вини, щире каяття, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У той же час, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 та ч.5 ст.182 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Зокрема, приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 242 240,00 грн, оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах клопотання, обставини вчинення злочину, в якому вона підозрюється, її майновий стан, а також вважає такий розмір застави достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, та який буде належним запобіжником для встановлених ризиків, що належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
У свою чергу стороною захисту суду не надано апеляційному суду переконливих доказів необхідності зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави для підозрюваного ОСОБА_8 .
Отже, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 листопада 2025 року включно та альтернативою внесення застави.Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного за ч.4 ст.185 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 листопада 2025 року включно, та альтернативою внесення застави у розмірі - 242 240,00 грн - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4