Справа № 344/12855/25
Провадження № 2/344/4429/25
13 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Турчин Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» до ОСОБА_1 про заборгованості за невиконання рішення суду,-
Представник позивача - Захаріїв Б.Д. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, у якій просить: стягнути з відповідача у користь позивача 35 665,40 грн. індексу інфляції та 9 193,27 грн. ( трьох відсотків річних від простроченої сум, всього 44 858, 67 грн. за період з 18.08.2022 по 23.07.2025. В обґрунтування позову зокрема зазначено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.05.2022 у справі №341/500/21 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Галицька торгова компанія» стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 118 763,42 грн., яка складається з: - 104 436,50 (сума боргу); 8 412,67 (інфляційне збільшення); 5914,25 грн. (3% річних від простроченої суми).
Разом з тим, рішенням суду у справі №344/11442/22 від 03.05.2023 стягнуто з відповідача в користь позивача завдані збитки за період з 26.03.2021 по 18.08.2022, а саме 26 117,45 грн. - індексу інфляційних збитків та 4 057,44 грн. - три проценти річних від простроченої суми, а всього 30174,89 грн.
Грошове зобов'язання на суму 104 436,50 грн. відповідач не виконує.
Позов обґрунтовано тим, що 08.07.2022 між сторонами було укладено договір позики, оформлений розпискою, згідно з якою відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 10000 доларів США та зобов'язався повернути отримані кошти 08.07.2023. На час звернення до суду з позовом, відповідачем кошти позивачу не повернуто (а.с. 1-4).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.01.2025 справа передана головуючій Кіндратишин Л.Р. (а.с. 18-19).
Ухвалою судді від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
01.08.2025 представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 06.10.2025 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2022 року, у справі за позовом ТОВ «Галицька торгова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, позовні вимоги задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Галицька торгова компанія» завдану матеріальну шкоду у розмірі 118 763,42 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні) 42 коп., яка складається з: 104 436,50 (сума боргу); 8 412,67 (інфляційне збільшення); 5914,25 грн. (3% річних від простроченої суми); стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Таким рішенням суду встановлено, що «відповідач перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Галицька торгова компанія», згідно посадової інструкції та відповідних договорів на нього було покладено обов'язок щодо забезпечення схоронності матеріальних цінностей, будучи особою, що несе повну матеріальну відповідальність за схоронність матеріальних цінностей, відповідач порушив посадові обов'язки, чим спричинив позивачу збитки, а звітом №1 про проведення акту звірки взаємних розрахунків ТзОВ «Галицька торгова компанія» по маршруту торгового представника Грудзевича І.М., підтверджується їх розмір.
Відповідно до звіту №1 про проведення акту звірки взаємних розрахунків ТзОВ «Галицька торгова компанія» по маршруту торгового представника Грудзевича І.М. та інших документів, розмір матеріальної шкоди, завданої підприємству склав суму в розмірі 104436,5 грн.
Стороною відповідача в ході розгляду справи не надано суду доказів на спростування обґрунтувань та доводів позову, як і не надано доказів відшкодування завданих матеріальних збитків 118 763,42 грн. ( 104 436,50 (сума боргу) + 8 412,67 (інфляційне збільшення) 5914,25 грн. (3% річних від простроченої суми)».
Разом з тим, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/11442/22 від 03.05.2023, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Галицька торгова компанія» за період з 26.03.2021 року до 18.08.2022 року: 26 117,45 грн. - індексу інфляційних збитків та 4 057,44 грн. - три проценти річних від простроченої суми, а всього 30174,89 грн.
Вказані вище рішення суду відповідачем не виконанні, знаходяться на примусовому виконані.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені ( ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17)
У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Матеріали справи свідчать, що відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, яке встановлено також рішенням суду виходячи із основної суми боргу, та яке на час звернення до суду з даним позовом залишається невиконаним.
Оскільки, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум, то вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Зобов'язальні правовідносини виникають не з рішення суду, а з актів цивільного законодавства, договорів та інших правочинів, про що зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Наявність судового рішення щодо задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Розрахунок сторони позивача суд приймає до уваги, адже такий слід проводити за період з 18.08.2022 по 23.07.2025 виходячи із суми заборгованості - 104 436,50 грн.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 чи 366 (кількість календарних днів у році) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Відтак, 3 % річних складає- 9 193,27 грн, а інфляційні втрати- 35 665, 40 грн..
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як зобов'язання перед позивачем - відповідачем залишається невиконаним, відтак позовні вимоги слід задоволити та стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» завдані збитки в загальній сумі 44 858, 67 коп., яка складається із : 35 665, 40 грн. індексу інфляції та 9 193, 27 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 18.08.2022 по 23.07.2025.
Відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України, так як позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, позов задоволено, судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі та керуючись ст.ст.76-81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» завдані збитки в загальній сумі 44 858 (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 67 копійок, які складаються із : 35 665 ( тридцяти п'яти тисяч шістсот шістдесяти п'яти) гривень 40 копійок індексу інфляції та 9 193 ( дев'яти тисяч сто дев'яносто трьох) гривень 27 копійок трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 18.08.2022 по 23.07.2025.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1 211 ( одну тисячу двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ТОВ «Галицька торгова компанія», ЄДРПОУ 34535868, адреса : вул. Торгова, буд. 6, м. Долина Івано-Франківська область;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення -13.10.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.