29.09.2025 Справа №607/12663/25 Провадження №2/607/3902/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Лукачат К. Ю.
представника позивача Карапетян Е. Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про визнання права власності та стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про визнання права власності та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 19.05.2021 між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір № 76/05-21/В5 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, за умовами якого він вніс на депозитний рахунок 40 000,00 грн. на строк до 20.05.2023 із виплатою 13,5 % річних. Також відповідачем укладено договір № 38/02-22/В5 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, за умовами якого він вніс на депозитний рахунок 32 000,00 грн. на строк до 20.05.2023 із виплатою 13,5 % річних. ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті позивач являється єдиним спадкоємцем і звернулася до відповідача про видачу депозиту, однак не отримала відповіді, а нотаріус не видав свідоцтво про право на спадщину.
У зв'язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» на її користь грошові кошти в розмірі 177 763,67 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.
Представник відповідача Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» у судове засідання не з'явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 таКредитною спілкою «Експрес Кредит Юніон» укладено договір про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021 вбачається, що предметом договору визнано внесення строкового внеску вкладу на депозитний рахунок до спілки в сумі 40 000,00 грн., на період з 19 травня 2021 по 19 травня 2023, під 13,5 відсотків річних.
Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру №268 від 19.05.2021, від ОСОБА_2 прийнято вклад на депозитний рахунок згідно договору №76/05-21/В5 від 19.05.2021 на суму 40 000,00 грн.
Також, між ОСОБА_2 таКредитною спілкою «Експрес Кредит Юніон» укладено договір про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 38/02-22/В5 від 23.02.2022 вбачається, що предметом договору визнано внесення строкового внеску вкладу на депозитний рахунок до спілки в сумі 32 000,00 грн., на період з 23 лютого 2022 по 23 березня 2023, під 13,75 відсотків річних.
Згідно із квитанцією від 23.02.2022, від ОСОБА_2 прийнято вклад на депозитний рахунок згідно договору №38/02-22/В5 від 23.02.2022на суму 32 000,00 грн.
Разом з тим, Договором визначено, що дострокове повернення вкладу не передбачається, сторонами узгоджено пролонгацію лише за Законом, тобто на умовах Вкладу на вимогу, зі ставкою яка діє на день повернення вкладу, при пролонгації, проценти нараховуються з дня пролонгації.
Крім того, Договором передбачено дострокове припинення дії Договору, однак в даному випадку такі умови не застосовані.
Таким чином, аналізом положень договору укладеного між сторонами позову, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та відповідачем виникли договірні зобов'язання щодо вкладу, розміщеного на депозитному рахунку останнього.
З цього слідує, що в силу ч.4 ст. 1060 ЦК України, сторони узгодили, що після закінчення строку дії договору, а саме договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Суд звертає увагу, що сторони договорилися про те, що у випадку пролонгації, строк дії договору обумовлюється вимогою позивача про повернення вкладу. При цьому, на день повернення вкладу, відповідач застосовує ставку, яка діє на цей день.
При цьому, при вирішенні позову, суд бере до уваги, що відповідач у порядку та спосіб визначений розділами 5 та 7 Договору позивача про форс-мажорні обставини чи зміну процентної ставки не повідомляв, оскільки, докази з даного приводу до справи не долучені.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звертався до відповідача про повернення вкладу, однак відповіді не отримав і йому не повернуто вклад.
За таких обставин, встановлено, що договірні відносини між сторонами тривають на умовах узгоджених договором.
Згідно із свідоцтвом про смерть, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04 березня 2024.
Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, в тому числі наявність пайових внесків та вкладів в Кредитній спілці «Експрес Кредит Юніон».
Спадкоємцем першої черги є після смерті ОСОБА_2 є дочка ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С. М.
Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С. М. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно - правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16, провадження N 12-158гс18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 14-364цс19); від 06 квітня 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-84гс20) та інших)).
Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
У відповідності до положень частини першої статті 1273, частини другої статті 1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1268 та частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За частиною четвертою статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, в тому числі наявність пайових внесків та вкладів в Кредитній спілці «Експрес Кредит Юніон» і спадкоємцем являється дочка ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С. М., який прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Згідно з усталеною судовою практикою свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі N 755/7103/18 (провадження N 61-13162св19).
За правилом частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Указана норма не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, суд вважає, що позивач є належним і має право на отримання депозитних коштів свого батька, які знаходяться у Кредитній спілці «Експрес Кредит Юніон», але належним способом захисту буде не визнання права власності на кошти, а їх стягнення з відповідача в користь позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо. Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
За змістом ч.7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
За своєю правовою природою договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок має багато спільного з договором банківського вкладу. Тому допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договорами про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2019 у справі №121/11524/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі № 753/4256/17 зазначив, що порядок надання депозитних послуг кредитними спілками визначений Правилами здійснення депозитних операцій для кредитних спілок, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 30 грудня 2011 року № 821, відповідно до яких операції кредитної спілки з внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки - операції, які здійснюються із внесками (вкладами) на депозитні рахунки та включають залучення і виплату грошових коштів, нарахування та виплату процентів за такими внесками (вкладами), що підлягають обов'язковій фіксації в комплексній інформаційній системі кредитної спілки.
Сума внеску (вкладу) на депозитний рахунок, строки дії договору залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, умови залучення та повернення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, а також нараховані на такі внески (вклади) на депозитний рахунок проценти (плата) визначаються між кредитною спілкою та членом кредитної спілки на договірних умовах. Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок укладається в письмовій формі. Нарахування процентів визначається умовами договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Кредитні спілки повертають внески (вклади) на депозитні рахунки та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок між вкладником і кредитною спілкою. Кредитна спілка виплачує вкладникові проценти на суму внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в розмірі, який встановлюється в договорі про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами про залучення строкового вкладу та не повернув ОСОБА_2 , внесені ним вклади підлягають поверненню позивачу як спадкоємцеві у розмірі 72 000,00 грн.
Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення нарахованих відсотків за договорами про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021 та №38/02-22/В5 від 23.02.2022 в розмірі 21 670,20 грн та 14300,00 грн за період з 20.05.2021 по 25.05.2025, однак суд з такими розрахунками не погоджується, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 таКредитною спілкою «Експрес Кредит Юніон» укладено договір про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021 вбачається, що предметом договору визнано внесення строкового внеску вкладу на депозитний рахунок до спілки в сумі 40 000,00 грн., на період з 19 травня 2021 по 19 травня 2023, під 13,5 відсотків річних.
Тобто нарахування відсотків повинно здійснюватися за період з 19 травня 2021 по 19 травня 2023 року і становить 10 814,79 грн (40000*13,5*731/365/100).
Також, між ОСОБА_2 таКредитною спілкою «Експрес Кредит Юніон» укладено договір про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 38/02-22/В5 від 23.02.2022 вбачається, що предметом договору визнано внесення строкового внеску вкладу на депозитний рахунок до спілки в сумі 32 000,00 грн., на період з 23 лютого 2022 по 23 березня 2023, під 13,75 відсотків річних.
Тобто нарахування відсотків повинно здійснюватися за період з 23 лютого 2022 по 23 березня 2023 року і становить 4 749,59 грн (32000*13,75*394/365/100).
Зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021 та №38/02-22/В5 від 23.02.2022 та не повернув ОСОБА_2 , внесені ним вклади та нараховані відсотки, суд вважає, що слід стягувати з Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 87 564,38 грн. (40 000,00+32000+10 814,79+4 749,59).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми, однак суд з такими розрахунками не погоджується з огляду на наступне.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім цього, у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Судом встановлено, що відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, оскільки відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Отже, втрати від інфляції та три проценти річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України за договором про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021, підлягають нарахуванню за період з 21.05.2023 по 25.05.2025, на суму 50 814,79 грн, і становлять втрати від інфляції в розмірі 10 058,02 грн, три проценти річних становлять у розмірі 3069,77 грн.
Також, втрати від інфляції та три проценти річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України за договором про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) №38/02-22/В5 від 23.02.2022 т, підлягають нарахуванню за період з 24.03.2023 по 25.05.2025, на суму 36 749,59 грн, і становлять втрати від інфляції в розмірі 7582,63 грн, три проценти річних становлять у розмірі 2395,27 грн.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача в частині застосування наслідків такого порушення грошового зобов'язання, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Щодо стягнення пені у розмірі 52 509,58 грн та 37 863,50 грн., суд вважає вказані вимоги належним чином не обґрунтовані, оскільки умовами договорів про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (вклад з періодичною виплатою процентів та поповнення) № 76/05-21/В5 від 19.05.2021 та №38/02-22/В5 від 23.02.2022, не визначено відповідальність у виді стягнення пені в разі невиконання умов договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому відсутні підстави для стягнення вказаних сум.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо грошового зобов'язання, відповідач відзиву не подав та не спростували доводи позивача, а тому вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 110 670,07 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про стягнення коштів та моральної шкоди.
Стягувати з Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» на користь ОСОБА_3 , грошові кошти в розмірі 110 670,07 грн (сто десять тисяч шістсот сімдесят гривень 07 копійок).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідачам направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
відповідач Кредитній спілці «Експрес Кредит Юніон», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39045012, місцезнаходження вул. Галицька, буд. 32, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.
Повний текст рішення суду складено та підписано 06 жовтня 2025 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко