1Справа № 335/4853/25 2/335/2363/2025
10 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
ОСОБА_1 звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час перебування у шлюбі у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком якого є відповідач у справі. Ці обставини встановлені рішенням суду по справі № 0818/6483/2012 від 12.07.2012 року та не потребують доказування. Наданий час їх спільна дитина є повнолітньою, проживає разом з Позивачкою. ОСОБА_4 є здобувачем освіти у відокремленому структурному підрозділі ЗВО Вінницькому фаховому коледжі «Відкритого міжнародного Університету розвитку людини «Україна», що підтверджується копією довідки № 421 від 11.03.2025 року. На даний час вона навчається на 1 курсі денної форми навчання.
Відповідач є працездатним, будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для навчання не надає. Позивачу важко самій утримувати спільну дитину. Домовленості щодо участі його в оплаті аліментів під час продовження навчання досягнути не виявляється можливим.
Згідно рішення суду по справі № 0818/6483/2012 від 12.07.2012 року відповідач виключно примусово сплачував аліменти строком до повноліття дитини, однак у зв'язку із тим, що повнолітня дитина продовжує навчання, виникла потреба звернутися до суду з цим позовом.
На підставі вищевикладеного позивач, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 24.04.2025 року і до закінчення повнолітньою дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23- х річного віку.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 23.07.2025 року відповідачу ОСОБА_3 продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
01.08.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на відміну від аліментних правовідносин щодо неповнолітніх дітей, для покладання обов'язку на батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, має обов'язково мати місце наявність умови у вигляді матеріальної можливості надання такої допомоги з боку батьків. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які продовжують навчання визначені законодавцем у статті 199 Сімейного кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Спираючись на таку обов'язковість сукупності юридичних фактів, можна стверджувати про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме: досягнення дочкою/ сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років. Так, єдиним і беззаперечним фактом, на підтримку обґрунтованості підстав для подачі позову в силу ст. 199 СК України, є наявний вік дитини, яка продовжує навчання. До позовної заяви подана копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилось 18 років, але ще не має 23 років. При цьому інші юридичні факти, обов'язкова наявність яких передбачена ст. 199 СК України, відсутні разом із відповідними доказами. Продовження дитини навчання. Враховуючи, що в матеріалах справи наявна довідка від 11.03.2025 року щодо навчання дитини на 1 курсі ВНЗ, позов поданий 22.05.2025 року ще в період можливого навчання на 1 курсі, а розгляд в суді триває і в липні 2025 року, і далі, а ось докази чи продовжує повнолітня дитина навчання далі на 2 курсі, тобто чи вона успішно переведена, не відрахована відповідно до Розділу VIII Закону України “Про вищу освіту», відсутні, тому оскільки частиною 1 статті 199 СК України, для сплати аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлена вимога як строк - на час навчання, а згідно ч.2 ст.199 СК України припиняється сплата аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в момент припинення навчання. Оскільки в разі відсутності доказів реального продовження повнолітньою дитиною навчання, як наслідок відсутній і сам юридичний факт продовження навчання, то це є безумовною підставою відмови у позові. Також ні в змісті позовної заяви, а ні будь-якими доказами Позивач не підтвердила свого скрутного матеріального становища та скрутного матеріального становища дитини, не підтвердила доказово потребу в матеріальній допомозі на навчання. Не доведення таких обставин Позивачем є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви. Позивач про потребу в матеріальній допомозі дитині на строк продовження навчання не зазначала та не надала відповідних доказів, оскільки така потреб просто відсутня з наступних підстав: 1) Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2012 року (справа № 0818/6483/2012) з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 07.06.2012 року та до повноліття дитини. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 36753828 від 28.02.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 0818/6483/2012 виданого 03.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно. З листопада 2022 року з Відповідача на користь Позивача постійно відбувались відрахування аліментних зобов'язань з всіх доходів, на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.11.2022, виданого Запорізьким ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області і до 28.02.2024 року, до моменту звільнення Відповідача з військової служби. За період з 07.11.2022 року по 28.02.2024 року (з моменту винесення постанови державного виконавця до моменту звільнення Відповідача з ЗСУ) з Відповідача на користь Позивача стягнуто 295 292,03 гривень. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року зменшено розмір аліментних зобов'язань з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.08.2023 до досягнення дитиною повноліття, у зв'язку з значним погіршенням стану здоров'я Відповідача. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.07.2025 року Відповідач на користь Позивача до настання донькою повноліття постійно здійснював аліментні зобов'язання. І навіть після досягнення дитиною, повноліття Відповідач продовжує сплачувати Позивачу грошові кошти на утримання їх спільної повнолітньої дитини щомісячно протягом травня-липня 2025 року в розмірі 1000 гривень. Крім того, загальний розмір аліментних виплат за період з червня 2012 року по липень 2025 року склав більше 350 000 гривень. Згідно розрахунку заборгованості з доходів ОСОБА_3 щомісячно відраховується поточні аліментні зобов'язання та заборгованість, тим самим зменшивши заборгованість за аліментами. Крім того, обов'язок доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання, не має можливості матеріально утримувати себе та інших, покладається на позивача, проте дана обставина ні в позовній заяві, ні в додатках до позову не доведена. Це при тому, що в рішенні Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року досліджувалось питання фізичного стану Відповідача та його скрутного матеріального стану, тобто це доведений факт, і за це період реальний стан Відповідача не змінився. Разом з тим, доведення того факту, що особа в силу тих чи інших обставин не може здійснювати сплату аліментів покладається на самого платника аліментів, тобто на Відповідача. Так, у Відповідача за період 2023 - 2025 рік значно погіршилось матеріальне становище та стан здоров'я, що обґрунтовується доводами та наступними доказами, а саме з 11 березня 2023 року до 29 лютого 2024 року ОСОБА_3 перебував на військовій службі. 06 червня 2022 року ОСОБА_3 отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча під час виконання бойового завдання. Факт погіршення здоров'я у ОСОБА_3 в зв'язку з пораненням підтверджують медичні документи за 2022-2024 рік, зміст яких досліджувався Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя та зазначений у рішенні суду від 29 квітня 2024 року. 15.05.2023 ОСОБА_3 пройшов у Житомирському обласному Центрі медико - соціальної експертизи МСЕК №2 індивідуальну програму реабілітації інваліда та отримав 2 групу інвалідності з 22.03.2023 року відповідно до якої встановлено 70% втрати працездатності. Згідно Свідоцтва про хворобу №1557 від 23.01.2024 ВЛК НВМКЦ “ГВКГ», затвердженого постановою ВЛК ЦВЛК ЗСУ 23.01.2024 ОСОБА_3 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно, у зв'язку з чим за станом здоров'я, ОСОБА_3 , з 29.02.2024 року був виключений зі складу військової частини НОМЕР_1 та звільнений. Далі йому була призначена пенсія з квітня 2024 року в розмірі 5912 грн. Відповідно до Індивідуальних відомостей про Відповідача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідки ОК-7) станом за період березень 2024 року по липень 2025 року не мав ніякого доходу. 04.06.2024 року ОСОБА_3 пройшов у Київському міському Центрі медико- соціальної експертизи Спеціалізована кардіологічна МСЕК №2 пройшов індивідуальну програму реабілітації інваліда та отримав: довідку до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №735667 від 04.06.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності. Також Відповідачу надано направлення на огляд на ЕКОПФО для перепроходження комісії на встановлення постійної інвалідності. Також у відповідача від шлюбу з ОСОБА_5 є малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь якої рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.04.2023 р. з відповідача стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року зменшено розмір аліментних зобов'язань з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.08.2023 до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року продовжено ОСОБА_3 у добровільному порядку передані грошові аліментні зобов'язання у розмірі 7707 гривень за період з січня по липень 2025 року. Враховуючи вищевикладене, можна вважати обґрунтованими та доведеним той факт, що стан здоров'я та матеріальне становище Відповідача є таким, що не дає можливості надавати матеріальну допомогу. Також позивач звернулась з позовом до суду 22 травня 2025 року, проте в позові просить стягнути аліменти з 24.04.2025 року, тобто за минулий час. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. Щодо підстав для звернення саме цього Позивача з даним предметним позовом до Відповідача, зазначив, що згідно довідки з ВНЗ повнолітня донька Позивача та Відповідача навчається на денній формі навчання в місті Вінниця. Денне (Очне) навчання - це традиційна форма здобуття освіти, за якої студенти регулярно відвідують заняття у навчальному закладі. Вони беруть участь у лекціях, семінарах, лабораторних роботах, практичних заняттях та інших видах навчальної діяльності. Очна форма передбачає постійний безпосередній контакт з викладачами та одногрупниками. Тобто повнолітня донька постійно впродовж навчального року окрім канікул перебуває/проживає у місті Вінниця. Оскільки позивач та повнолітня дитина проживають окремо, тому позивач згідно ч. 3 ст. 199 СК України не має права на стягнення аліментів на її користь. У зв'язку з чим, Відповідач заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього дитини у будь-якому розмірі. Щодо тверджень Позивача, що Відповідач є особою працездатною, відсутні будь-які докази про наявність медичних протипоказань та спроможний надавати матеріальну допомогу. Дані твердження повністю спростовуються обґрунтуваннями, доказами про значне погіршення стану здоров'я відповідача. Окрім цього, пред'явлений позивачкою до стягнення розмір аліментів явно та істотно порушує правило щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини. Таким чином вважає, що Позивач не надала доказів, що дитина продовжує навчання, потребує допомоги та що Відповідач спроможний надавати допомогу та не надала доказів на підтвердження обставин, що дають підстави вважати, що вона намагалась отримати від відповідача кошти на утримання повнолітньої дитину аліменти, а тому підлягають стягненню за минулий період, а не з дня подання позову. Виходячи з вищевикладеного відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання відмовити повністю.
28.08.2025 року від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких остання зазначила, що вона власними коштами оплачує навчання дитини за умовами договорів про надання освітніх послуг. Позивачка має захворювання, яке суттєво ускладнює матеріальне становище родини і не дозволяє їй самостійно утримувати дитину під час продовження навчання. Стан здоров'я позивачки постійно вимагає витрат на лікування, у тому числі у стаціонарі. Стан здоров'я дочки також не є цілком задовольним. Дитина має захворювання , які потребують приділення додаткової уваги стану її здоров'я, що також спричиняє чималі грошові витрати. Також денна форма навчання не дозволяє їй суміщати навчання з працею, а відсутність освіти не дозволяє отримати постійну роботу, щоб утримувати себе самостійно. Дитина навчається дистанційно, тобто під час навчання проживає разом з матір'ю та вона продовжує постійно її утримувати. Наявність викладених фактів надає позивачу право звернутися з позовом та на підставі ст.199 СК України стягувати аліменти з відповідача.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року залучено до участі у цивільній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 .
30.09.2025 року від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити повністю.
В судове засідання третя особа не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2 статті 199 СК України).
Відповідно до частини 3 статті 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач і відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2012 року шлюб розірвано.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №242 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2012 року у справі № 0818/6483/2012, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 07.06.2012 року та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_3 держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.. Допущено негайне виконання рішення у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 07.06.2012 року та до повноліття дитини. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2024 року частково звільнено ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються з нього рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2012 у справі №0818/6483/2012, з червня 2022 року по вересень 2023 року, у сумі 7 155,44 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Як вбачається із копії довідки від 11.03.2025 року № 421, ОСОБА_4 , 2007 року народження, є студенткою Відокремленого структурного підрозділу ЗВО Вінницького фахового коледжу «Відкритого міжнародного Університету розвитку людини «Україна» IV рівня акредитації. В даний час навчається на 1 курсі денної форми навчання, освітньо - кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «Право». Наказ «Про зарахування» від 09.08.2024 року № 1537, Термін закінчення навчального закладу 30.06.2027 року. Навчається за контрактом. Стипендію не отримує. Заборгованість по заліково -екзаменаційній сесії відсутня.
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2023 року №5592 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча, ВТ акуботравму, що є наслідком військової агресії зі сторони збройних сил Російської Федерації під час виконання бойового завдання.
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2024 року №1680 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_3 в період з 14.04.2022 року по 13.05.2022 року та 24.05.2022 року по 06.06.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Підстава: довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №5592 від 03.06.2023 року, що підтверджує факт погіршення здоров'я у ОСОБА_3 у зв'язку з пораненням.
Згідно Свідоцтва про хворобу №1557 від 23.01.2024 ВЛК НВМКЦ “ГВКГ», затвердженого постановою ВЛК ЦВЛК ЗСУ 23.01.2024 ОСОБА_3 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №735667 від 04.06.2024 , відповідно до якої ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності до 01.06.2025, захворювання пов'язане проходженням військової служби.
Відповідно, у зв'язку за станом здоров'я, позивач ОСОБА_3 , з 29.02.2024 року був виключений зі складу військової частини НОМЕР_1 та звільнений.
Згідно витягу експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 13.08.2025 року №223/25/1775/Р ОСОБА_3 з 01.06.2025 року встановлена 2 група інвалідності.
Згідно відповіді на запит № 198986378 від 05.04.2024 року Деснянським ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) до Пенсійного фонду України з 01.04.2024 року ОСОБА_3 призначена пенсія 5912,00 гривень.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про Відповідача ОСОБА_3 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідки ОК-7) станом за період березень 2024 року по липень 2025 року не мав доходу.
Факти погіршення здоров'я у ОСОБА_3 за 2024-2025 рік підтверджуються медичними документами, а саме копією консультативного висновку спеціаліста (кардіолога) від 01.04.2024 року, копією огляду невропатолога від 01.04.2024; копією огляду від 03.04.2024 року; копією висновку сімейного лікаря від 03.05.2024 року; копією з запису eHealth від 15.04.2025 року про направлення на огляд експертною комісією про встановлення інвалідності, копією огляду невропатолога від 17.04.2025 року, копією консультативного висновку спеціаліста від 17.04.2025 року; копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 14.07.2025 року.
Також від шлюбу з ОСОБА_5 відповідач має неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року зменшено розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.08.2023 до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист №0818/6483/2012, виданий 03.08.2012 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, виконавче провадження 36753828 - відкликано. Зменшено розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01.08.2023 до досягнення дитиною повноліття. Зменшено розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на її утримання, з 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) - до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 01.08.2023 до досягнення дитиною ОСОБА_6 , трирічного віку. Виконавчий лист по справі № 754/3513/23, виданий на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13.04.2023 - відкликано. Стягнуто з ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 на користь держави судовий збір, з кожної в розмірі по 536,80 грн.
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року ОСОБА_3 у добровільному порядку передані грошові аліментні зобов'язання у розмірі 7707 гривень за період з січня по липень 2025 року, що підтверджується розпискою про отримання грошей ОСОБА_5 .
Також як вбачається з копій квитанцій АТ «Ощадбанк» № 21 від 26.05.2025 року, №3 від 24.06.2025 року, № 1 від 24.07.2025 року відповідач ОСОБА_3 сплачує заборгованість по аліментам за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя по справі №0818/6483/2012 від 03.08.2012 року.
Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала, що обов'язок відповідача, як батька, щодо утримання повнолітньої доньки, які продовжують навчання передбачений ст. 199 СК України.
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.
При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В той же час утримання дитини складається не лише з наведених витрат, які за своєю суттю є нерегулярними та направленими на задоволення конкретно визначених потреб дитини. В той же час поряд з такими витратами батьки мають забезпечувати можливість задоволення постійних, повсякденних потреб дитини, що пов'язані (але не вичерпуються) необхідністю забезпечення її харчування, проживання, придбання одягу, тощо.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), тобто обов'язок доказування покладається на сторони.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Аналогічно правило закладено до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тільки тим фактом, що донька навчається на денній формі навчання та мешкає з нею, що є неналежним доказуванням у необхідності сплати аліментів для повнолітньої дитини на період навчання, до досягнення нею 23 років.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 прийшов до наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті і 199 СК України, що є їх процесуальним обов'язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).»
Тому, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання. Позивачем було надано копію довідки від 11.03.25, 11.08.25, договір №00-051484 від 05.08.24 про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти, договір №00-051484-пп від 05.08.24 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, виписки з медичних карт, що не висвітлює в повному обсязі існування потреби у зв'язку з навчанням ОСОБА_4 у матеріальній допомозі.
Так, судом встановлено, що донька сторін досягла віку, який перевищує 18, але є меншим 23 року, те, що вона продовжує навчання, проте позивач, не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов'язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат на оплату за навчання, харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).
Окрім того, згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Тож, вирішуючи питання про стягнення аліментів суд має встановити матеріальне становище платника та отримувача аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо.
Як зазначалося раніше відповідач отримує пенсію у розмірі 5912,00 гривень, сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 від іншого шлюбу та заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_4 та матеріали справи не містять доказів про отримання інших доходів відповідачем, та позивачем зазначені докази надано не було.
Враховуючи вищевикладене, доказів того, у відповідача є можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, матеріали справи не містять та стороною позивача не надано.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 здобуває фахову освіту, з 09.08.2024 зарахована на навчання до Відокремленого структурного підрозділу ЗВО Вінницького фахового коледжу «Відкритого міжнародного Університету розвитку людини «Україна» IV рівня акредитації, термін навчання до 30.06.2027, проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у сторони позивача потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат оплату навчання, на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо), та те, що батько (відповідач) має можливість надавати матеріальну допомогу. Хоча доведення саме цих обставин покладається на позивача.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, а також враховуючи, що позивачем не доведено виконання вимог ст. 199 СК України, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Враховуючи викладене та керуючись ст.12,13,76-81,89,95,200,258,259,263-266, 268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 185, 199, 200 СК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено в повному обсязі 10 жовтня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: А.В.Воробйов