Справа № 308/6612/25
2/308/2284/25
(заочне
15 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , та
ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ,
про встановлення порядку користування квартирою, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордера про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.05.2025, діє представник ОСОБА_4 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником 1/3 частки у праві спільної часткової власності на житлову квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 81,8 кв.м, житловою площею 48.2 кв.м, яка складається з 4 (чотирьох) житлових кімнат. Право власності позивача на житлову квартиру підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 08.05.2024 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куліковим М.В., серія та номер: 1077, відповідно до якого позивач є власником 29/90 частки у праві приватної власності на житлову квартиру та договором дарування, посвідченим 30.04.2024 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куліковим М.B., серія та номер: 1015, відповідно до якого розмір частки у праві часткової власності становить 1/90 частки. Інші частки у праві власності на зазначену житлову квартиру належать відповідачам по справі, а саме: ОСОБА_3 - 1/3 частки у квартирі на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 04.07.2008 року за № 200, та ОСОБА_2 - 1/3 частки у квартирі на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 04.07.2008 року за № 200. Житлова квартира складається із кімнати площею 9,1 кв.м, кімнати площею 18,5 кв.м, кімнати площею 8,3 кв.м, кімнати площею 12,3 кв.м, кухні площею 12,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,8 кв.м, вбиральні площею 1,0 кв.м, коридора площею 14,7 кв.м, балкона (тераси) площею 1,5 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру. Факт належності сторонам права спільної часткової власності також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 390246179 від 08.08.2024.
Відповідачі по справі фактично у спірній квартирі не проживають, за інформацією позивача вони постійно мешкають на території Російської Федерації, проте спілкуючись у телефонному режимі відповідачі не мають наміру надавати згоду позивачу на користування спільним майном, не дають доступ до квартири, заперечуючи безпідставно право власності позивача на частку у житловій квартирі, тим самим порушуючи його права власності на майно. Між сторонами як співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо порядку користування нею, у зв'язку з чим позивач звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів та просить суд встановити такий порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 : житлову кімнату площею 18,5 кв.м виділити у користування ОСОБА_1 ; житлові кімнати площею 9,1 кв.м, площею 8,3 кв.м, площею 12,3 кв.м виділити у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; кухню площею 12,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,8 кв.м, коридор площею 14,7 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м та балкон (терасу) площею 1,5 кв.м залишити у спільному користуванні сторін.
Представник позивача просив розглянути справу у відсутності позивача та його представника, про що подав відповідну письмову заяву, в якій вказав також, що проти заочного розгляду та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, відзив на позов не подали, із заявами про відкладення розгляду чи про розгляд справи у їх відсутності до суду не звертались, у зв'язку з чим суд, відповідно до ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вирішив справу на підставі наявних у ній даних та постановив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу частки квартири від 08 травня 2024 року № 1077, що посвідчений 08.05.2024 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куліковим М.В., набув право власності на 29/90 частки у праві приватної власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з договору дарування № 1015 від 30 квітня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куліковим М.В., позивач набув право власності на 1/90 частки у праві приватної власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 30.04.2024 № 376702874, позивач зареєстрований співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вид спільної власності - часткова, розмір частки 1/90 та 29/90.
Згідно з технічним паспортом, загальна площа квартири становить - 80,5 кв.м, житлова площа - 48,2 кв.м, у тому числі кімнати: 1-а кімната (за планом ) 9,1 кв.м, 2-а кімната (за планом ) - 18,5 кв.м, 3-а кімната (за планом) - 8,3 кв.м, 4-а кімната (за планом) -12,3 кв.м, Також, вказана квартира має допоміжні приміщення: кухню площею 12,3 кв.м, коридор площею 14,7 кв.м, ванну кімнату площею 2,8 кв.м, вбиральню 1,0 кв.м та балкон (тераса) площею 1,5 квадратних метри.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма визначає право власника майна, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для надання захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом існування перешкод у користуванні власником своїм майном.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що домовленостей з приводу володіння та користування приміщеннями спірної квартири між позивачем та відповідачами не існує, згоди щодо порядку користування квартирою, яка перебуває у спільній частковій власності сторін, не досягнуто, у зв'язку з чим виник спір.
Відповідно до частини першої ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Вказана норма регулює порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі. При встановленні порядку користування нерухомим майном кожному із співвласників передається в користування конкретна частина нерухомості, виходячи із його частки в праві спільної власності. Разом з тим, виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки, встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, позаяк такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 року в справі № 6-79цс14.
Згідно з ч. 1 ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Дана правова норма кореспондується з положеннями ст. 150 Житлового кодексу України, відповідно до якої визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: проживати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Як роз'яснено в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Як вбачається з позовної заяви, предметом розгляду даної справи є не поділ квартири в натурі, а встановлення порядку користування спільною квартирою.
Відповідачі заперечень щодо встановлення порядку користування квартирою не надали.
Встановлення порядку користування квартирою жодним чином не впливає на розмір часток сторін у праві власності на квартиру і не обмежує їх право власності.
Допоміжні приміщення квартири: кухня, комора, ванна кімната, підлягають залишенню в спільному користуванні.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення позову
Беручи до уваги висновок про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів належить стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,00 гривень.
1. Позов задовольнити.
2. Встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 18,5 квадратних метрів;
- виділити у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлові кімнати площею 9,1 кв. м, площею 8,3 кв. м, площею 12,3 квадратних метри;
- кухню площею 12,3 кв. м, ванну кімнату площею 2,8 кв. м, коридор площею 14,7 кв. м, вбиральню площею 1,0 кв. м та балкон (терасу) площею 1,5 кв. м залишити у спільному користуванні співвласників квартири.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,50 грн (шістсот п'ять грн 50 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 605,50 грн (шістсот п'ять грн 50 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева