Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/5130/2025
м. Київ Справа №755/19277/24
15 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Хуторненко Ігоря Миколайовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, 29 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Хуторненко І.М. звернувся до суду першої інстанції із апеляційної скаргою, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року.
Клопотання мотивовано тим, що в період з 01 серпня 2024 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді співробітника 2-ї категорії, здійснюючи захист України від збройної агресії Російської Федерації на сході України.
19 вересня 2025 року ОСОБА_1 прибув у короткострокову відпустку до м. Києва, та через сайт Судової влади України дізнався про притягнення 17 грудня 2024 року до адміністративної відповідальності Дніпровським районним судом м. Києва.
Цього ж дня, ОСОБА_1 звернувся за наданням правової допомоги до адвоката Хуторненка І.М., з яким уклав договір про надання правової допомоги.
23 вересня 2025 року адвокат Хуторненко І.М. подав до канцелярії Дніпровського районного суду м. Києва заяву про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а також заяву про отримання копії постанови Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/19277/24.
Цього ж дня, адвокат Хуторненко І.М. отримав наручно в канцелярії Дніпровського районного суду м. Києва копію постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року, а також ознайомився з матеріалами справи.
Крім того, вказує, що наявні в матеріалах справи повістки про виклик в судове засідання ОСОБА_1 свідчать про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, оскільки відсутня інформація про належне вручення повісток та оскаржуваної судової постанови.
На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року закінчився 27 грудня 2024 року, з урахуванням вихідних днів.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції 04 листопада 2024 року надійшли матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції було направлено судову повістку ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення про виклик до суду для участі у судовому засіданні, яке призначене на 21 листопада 2024 року на 11:19 год. (а.с.13)
Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка», 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 о 14:30:43, який був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, доставлена судова повістка про виклик у судове засідання на 21 листопада 2024 року 11:19 год. (а.с.14).
Зазначений номер телефону був повідомлений безпосередньо ОСОБА_1 .
Крім того, судом першої інстанції було розміщено інформацію про дату, час та розгляд самого провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади цього місцевого суду у розділі інформацію для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» (https://dn.ki.court.gov.ua/sud2604/).
Отже, ОСОБА_1 був повідомлений про судовий розгляд складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак у судове засідання не з'явився, клопотання про його перенесення не подав, на власний розсуд розпорядившись своїми правами бути обізнаним про результати судового розгляду.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року була надіслана для оприлюднення 23 грудня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 25 грудня 2024 року.
Доводи апелянта, наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не містять посилань на обставини, що об'єктивно унеможливили апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року у передбачений законом строк.
Та обставина, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не може бути єдиною та беззаперечною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді.
Оскільки, ОСОБА_1 був обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення 22 жовтня 2024 року, про судовий розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, клопотання про його перенесення не подав, а також мав можливість ознайомитися з постановою судді у Єдиному державному реєстрі судових рішень з 25 грудня 2024 року, однак своїм правом не скористався, будь-яких поважних причин не вчинення зазначених дій у клопотання не навів, вважаю, що правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді не встановлено, тому такий строк поновленню не підлягає.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню представнику ОСОБА_1 адвокату Хуторненку І.М.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Хуторненку Ігорю Миколайовичу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя