15 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 755/18970/24
провадження № 22-ц/824/14347/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Галагана В.І. від 4 липня 2025 року у справі за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
Короткий зміст обставин справи
24 жовтня 2024 року ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Споживчий центр" про визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року, позов ТОВ "Споживчий центр" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість у розмірі 42 980 грн судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року скасовано ухвалу районного суду від 25 листопада 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 4 липня 2025 року зустрічну позовну заяву повернуто суб'єкту звернення.
Ухвала мотивована тим, що первісний позов розглянуто по суті позовних вимог з ухваленням рішення суду, яке набрало законної сили, а тому суд позбавлений можливості прийняти зустрічний позов до спільного розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що питання можливості розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 вирішено судом апеляційної інстанції в постанові від 4 червня 2025 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25 листопада 2024 року про повернення зустрічного позову. За змістом постанови апеляційного суду суд першої інстанції повинен продовжити розгляд справи лише в частині прийняття зустрічної позовної заяви та розгляду вимог, заявлених у зустрічній позовній заяві. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ "Споживчий центр" не скористалося своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь?якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного
розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову.
Частиною 3 статті 194 ЦПК Українивстановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин".
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц.
Ураховуючи викладене, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Як вже вказувалося вище, постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року залишено без змін рішення суду першої інстанції від 25 листопада 2024 року про задоволення первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Іншою постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25 листопада 2024 року, якою було повернуто зустрічну позовну заяву, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про прийняття до спільного розгляду із первісним позовом.
Таким чином, процесуальне питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом вирішувалося судом першої інстанції після набрання законної сили рішенням суду за первісним позовом.
З наведеного слідує, що в такому разі прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є неможливим, оскільки задоволення зустрічного позову не буде виключати задоволення первісного позову, зважаючи, що останній вирішено судом по суті і судове рішення набрало законної сили. За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про повернення зустрічного позову.
При цьому, суд обґрунтовано вказав на те, що ОСОБА_1 має право звернутися з вимогами зустрічної позовної заяви у загальному порядку шляхом подання позовної заяви до суду. У такому разі колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовлено у доступі до правосуддя.
Доводи апеляційної скарги про те, що питання щодо можливості розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 вирішено судом апеляційної інстанції в постанові від 4 червня 2025 року, якою справу в частині прийняття зустрічної позовної заяви направлено для розгляду до суду першої інстанції, є неспроможними з огляду на таке.
Зі змісту вказаної постанови Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність ухвали суду першої інстанції та зазначив, що оскільки суд апеляційної інстанції не має повноважень на вирішення питання щодо прийняття до спільного розгляду зустрічного позову, то ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині прийняття зустрічної позовної заяви.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції в постанові від 4 червня 2025 року не є безумовною вказівкою для суду першої інстанції про прийняття до розгляду зустрічного позову, оскільки на стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом суд першої інстанції перевіряє зустрічний позов на відповідність вимогам частини 2 статті 193 ЦПК України.
Суд першої інстанції з'ясував, що зустрічний позов не відповідає вимогам частини 2 статті 193 ЦПК України, з огляду на те, що первісний позов розглянуто по суті і ухвалено рішення, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви.
Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 4 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: