апеляційне провадження №22-ц/824/10470/2025
справа №752/12972/24
14 жовтня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», поданою адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., повне судове рішення складено 20 березня 2025 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин у справі.
У червні 2024 року АТ "Акцент-Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивує тим, що 20 січня 2021 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідачкою, окрім Анкети-Заяви, також підписано паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко обумовлено умови кредитування, строки, процентна ставка.
Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідачка зобов'язання за договором не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку із невиконанням умов договору відповідачка станом на 25 травня 2024 року має заборгованість у розмірі 116 897,10 гривень, з яких: 77 307,33 гривень - заборгованість за кредитом; 39 589,77 гривень - заборгованість за відсотками; 0,00 гривень - штрафи.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 20 січня 2021 року у розмірі 116 897,10 гривень, що складається із: 77 307,33 гривень - заборгованість за кредитом; 39 589,77 гривень - заборгованість по відсоткам.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що АТ «Акцент-Банк» не було доведено погодження з відповідачкою усіх істотних умов кредитного договору про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % річних.
Суд зазначив, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» не містять підпису відповідачки. Анкета-заява містить лише її анкетні та контактну інформацію відповідачки, проте не містить даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка, яку саме картку просила видати відповідачка.
Щодо паспорту споживчого кредиту, суд першої інстанції вказав, що такий містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01 липня 2021 року, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. В паспорті споживчого кредиту відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "Акцент-Банк" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права.
Вказує, що відповідачка власним підписом в Анкеті-Заяви підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банк.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом вказує, що відповідачкою, окрім Анкети-Заяви, електронним підписом підписано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка.
Вказує, що застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові №342/180/17 від 03 липня 2019 року до обставин цієї справи є помилковим, оскільки у справі №342/180/17 позичальник не підписував паспорт споживчого кредиту.
Звертає увагу, що наданий розрахунок заборгованості підтверджується випискою із банківського рахунку, відкритого на ім'я відповідачки.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути судові витрати.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 20 січня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".
Зазначена анкета-заява містить анкетні дані відповідачки.
Проставленням власноруч свого підпису під заявою відповідачка, серед іншого, підтвердила, що підписана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк" становлять договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачці зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (том 1 а.с. 9).
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна карта", підписаний ОСОБА_1 20 січня 2021 року простим електронним підписом (а.с. 10).
Згідно даних довідки за картами, наданої головою правління АТ "А-Банк", убачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до січня 2028 року (а.с. 18).
Згідно даних довідки за лімітами убачається, що 20 січня 2021 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 5 000,00 гривень. В подальшому, 30 січня 2021 року розмір кредитного ліміту збільшено до 50 000,00 гривень, а 25 квітня 2024 року до 77 400,00 гривень (а.с. 19).
На підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с. 6-8), виписку по картці за період з 20 січня 2021 року по 25 травня 2024 року (а.с. 11-17).
Згідно даних розрахунку заборгованості убачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 77 307,33 гривень, загальний залишок заборгованості по процентам становить 39 589,77 гривень, а всього 116 897,10 гривень.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ «Акцент-Банк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті-заяві від 20 січня 2021 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено номеру картки та реквізитів карткового рахунку.
Водночас, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надав до суду розрахунок заборгованості та виписку по картці.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір станом 25 травня 2024 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору, окрім того матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості відповідачки перед банком за тілом кредиту.
Колегія суддів уважає, що наданий банком розрахунок заборгованості у сукупності із випискою із банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, а тому у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав не приймати такий розрахунок до уваги та відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно даних виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 , у останньої перед банком виникла заборгованість за кредитом у розмірі 116 897,10 гривень.
Враховуючи, що усі фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також положення частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника повернути фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів у розмірі 77 307,33 грн, відтак позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту, колегія суддів зазначає про таке.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Отже, долучений до позову паспорт споживчого кредиту не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц відхиляються колегією суддів, оскільки Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступила від висновку, викладеного у постанові, на яку посилається скаржник.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ "Акцент-Банк", тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", Універсальна GOLD", "Зелена" через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім цього, застосування доданих позивачем тарифів можливе у випадку ідентифікації картки, яку отримала позичальниця. Проте, підписана відповідачкою анкета-заява не містить відомостей про тип отриманої картки.
За установлених обставин, колегія суддів не убачає підстав для стягнення із відповідачки процентів за користування кредитом, оскільки їх погодження не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що за подачу позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, що підтверджується даними платіжного доручення №6005315420892 від 25 травня 2024 року (а.с. 39).
За подачу апеляційної скарги АТ "Акцент-Банк" сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень, що підтверджується даними платіжного доручення №1744705407 від 15 квітня 2025 року (а.с. 78).
За результатом перегляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позову задоволено на 66,13% (77 307,33 гривень (задоволені вимоги) * 100 * 116 897,10 гривень (заявлені вимоги)).
За таких обставин, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, слід стягнути 2 002,42 гривень. На відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 2 402,90 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», подану адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 січня 2021 року у розмірі 77 307,33 гривень, що складається із заборгованості по кредиту станом на 25 травня 2024 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 002,42 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 2 402,90 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова