14 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/3369/23
Провадження № 22-ц/821/1504/25
Категорія: 301030400
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Міщенко Сергій Валентинович
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: адвокат Шимановський Артем Володимирович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна
представник третьої особи: адвокат Тищенко Юрій Петрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року(ухваленого під головуванням судді Піньковського Р.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 04 квітня 2025 року ) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
Короткий зміст позовних вимог
29 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про відкриття виконавчого провадження № 63916932 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. 14.12.2020 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 207344,90 грн.
Постановою про арешт майна боржника № 63916932 від 15.12.2020 приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частину двокімнатної квартири, загальна площа 31,3 кв.м, житлова площа 29,0 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину однокімнатної квартири, загальна площа 19,4 кв.м, житлова площа 12,5 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,001 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0144 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0007 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
10.02.2021 на сайті ДП «СЕТАМ» був проведений аукціон на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за номером лоту 463514.
Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів № 525340, переможцем торгів став ОСОБА_2 .
Цього ж дня, 10.02.2021 на сайті ДП «СЕТАМ» був проведений аукціон на 1/2 частину однокімнатної квартири, загальною площею 19,4 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , за номером лоту 463510.
07.04.2021 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черповицькою І.Ю. за відповідачем зареєстровано право власності на 1/2 частину вищезазначеної однокімнатної квартири на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про придбання майна з електронних торгів, виданого 07.04.2021 приватним нотаріусом Черповицькою І.Ю.
07.04.2021 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черповицькою І.Ю. видано Свідоцтво № 507, яким посвідчено право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897 за ОСОБА_2 і таке право власності за останнім зареєстровано.
Позивачка вважає, що право власності на вище вказане майно набуто відповідачем з грубим порушенням вимог чинного в Україні законодавства, а відтак, зазначене вище спірне майно має бути витребувано з незаконного володіння відповідача на користь позивача.
Також позивач посилається на те, що як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9922800332023, 0,0036 га земельної ділянки загальною площею 0,011 га знаходиться під капітальною будівлею. Решта 0,0074 га - прибудинкова територія.
Відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки, на частині спірної земельної ділянки розташована квартира АДРЕСА_4 . Дана обставина свідчить про те, що спірне майно взаємопов'язане, а тому не може бути відчужене незалежно одне від одного.
Всупереч вимогам закону, приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. до лоту 463514 було включено та продано на електронних торгах лише 1/2 частину земельної ділянки без квартири, яка розташована на цій земельній ділянці. В свою чергу, 1/2 частину однокімнатної квартири було включено до іншого лоту та продано окремо від земельної ділянки. Такі дії приватного виконавця спричинили суттєве зменшення вартості спірного майна та комерційної привабливості його для потенційних покупців.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, позивачка вважає, що продаж 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897 за адресою: АДРЕСА_3 без квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою, суперечить чинному в Україні законодавству та є незаконним.
Крім того, позивач вказує, що нею вірно обрано спосіб захисту її порушеного права, при зверненні до суду з цим позовом.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд витребувати у свою власність з незаконного володіння ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1879 (хоча згідно документів правильний кадастровий номер 7110800000:02:006:1897), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Витребувати у свою власність з незаконного володіння ОСОБА_2 1/2 частину однокімнатної квартири загальною площею 19,4 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення приписів законодавства при відчуженні майна на прилюдних торгах.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що за обставинами даної справи, квартира і земельна ділянка є самостійними об'єктами нерухомості, окремими об'єктами цивільного обороту, які можуть мати різну юридичну долю, а тому, в даному випадку, при здійсненні приватним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження, останній не мав враховувати єдність належних позивачу, як попередньому власнику 1/2 частини квартири в багатоквартирному житловому будинку та 1/2 частини земельної ділянки під цим будинком.
Також суд прийшов до висновку про недоведеність позивачкою тієї обставини, що спірні об'єкти були придбані відповідачем з порушенням процедури, встановленої законом для продажу арештованого майна та за заниженою ціною, меншою, ніж якби воно придбавалось одним лотом.
Враховуючи, що електронні торги з реалізації належного позивачу майна, не визнані недійсними, не оскаржувалися самою позивачкою, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність підстав для витребування майна, яке було реалізовано на таких торгах, на користь позивача в порядку статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 07 липня 2025 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які на думку апелянта, мають значення для правильного вирішення справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що спірне нерухоме майно (квартира) нерозривно пов'язана із земельною ділянкою на якій воно знаходиться, отже їх спільний продаж єдиним лотом є доцільним та комерційно вигіднішим, ніж окремий продаж кожного об'єкта окремо.
За правовим висновком ВП ВС від 22.06.2021 у справі №200/606/18 при продажі об'єкта нерухомості на прилюдних торгах до відповідного оголошення слід включати відомості про земельну ділянку, на якій він знаходиться. Невиконання таких приписів призводить до правової невизначеності та зменшення конкуренції серед учасників торгів, для яких два окремих лоти не є привабливими. Так як спірне майно є привабливим з комерційної точки зору, адже знаходиться у центрі міста, його слід було продавати одним лотом.
Вважає, що порушення її права полягає в неотриманні нею залишку коштів, які б залишились після реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах одним лотом.
Також в апеляційній скарзі скаржниця заявила клопотання про долучення доказів на стадії апеляційного провадження, а саме : - листа Уманської міської ради від 27.08.2024 року №255/06 та відповіді Відділу №3 Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 09.10.2024 року №3-3220-0.365-479/38-24. В обґрунтування неможливості подачі таких доказів своєчасно вказує на те, що останні отримані нею вже після ухвалення судового рішення по суті спору 27 червня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу
26 серпня 2025 року від представника Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. - адвоката Тищенка Ю.П. надійшли пояснення, в яких останній вказує про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду є законним, прийнятим відповідно до положень матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, тому просив залишити апеляційну скаргу сторони позивача без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року залишити без змін.
01 вересня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду є законним, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого повторно Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, 23 березня 2019 року змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 27 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7416, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Очеретяною В.В., позивач ОСОБА_6 набула право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 . Також, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 133642, виданого 16.05.2007, ОСОБА_6 на підставі рішення Уманської міської ради від 15 березня 2007 року № 6.28-15/5 було передано у власність 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0120 га, за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку.
У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру, сформованого 20.06.2023 за № НВ-9922800332023, право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , розміром 0,011 га, з кадастровим номером 7110800000:02:006:1897, було зареєстровано 08.06.2016 за ОСОБА_1 .
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. від 15.12.2020 у виконавчому провадженні № 63916932 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Апеляційним судом Черкаської області 14.02.2013 у справі № 2318/3913/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 209982,00 грн. та 3282,00 грн. судових витрат, було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме:
- 1/2 частину двокімнатної квартири, загальна площа 31,3 кв.м, житлова площа 29,0 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину однокімнатної квартири, загальна площа 19,4 кв.м, житлова площа 12,5 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,001 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0144 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0007 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
У відповідності до постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. від 28.12.2020 у виконавчому провадженні № 63916932, було описано та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , в тому числі на спірні: 1/2 частину однокімнатної квартири, загальною площею 19,4 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. від 18.01.2021 за № 74 на адресу сторін виконавчого провадження були направлені копії висновків про вартість об'єктів оцінки суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_7 від 15.01.2021 щодо визначення вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_1 , відповідно до яких оціночна вартість 1/2 частини спірної земельної ділянки становить 43670,00 грн., а у відповідності до висновку про вартість об'єкту оцінки, ринкова вартість 1/2 частини спірної житлової квартири становить 3800,00 грн.
Згідно акту про проведені електронні торги, складеного 01.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В., у межах виконавчого провадження № 63916932, 10.02.2021 на сайті ДП «СЕТАМ» був проведений аукціон на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011 га, реєстровий/кадастровий номер 7110800000:02:006:1697, місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Переможцем проведених електронних торгів визнано ОСОБА_2 , яким 23.02.2021 кошти за вказаний лот були перераховані на відповідний рахунок.
Згідно акту про проведені електронні торги, складеного 09.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В., у межах виконавчого провадження № 63916932, 10.02.2021 на сайті ДП «СЕТАМ» був проведений аукціон на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , номер лоту 463510. Переможцем проведених електронних торгів визнано ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 23.06.2023 за № 336754490, приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черповицькою І.Ю. 07.04.2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, номер 509, виданого 07.04.2021.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 22.06.2023 за № 336553974, приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черповицькою І.Ю. 07.04.2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,011, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, розташованої по АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, номер 507, виданого 07.04.2021.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до правового висновку, висловленого ВП ВС у постановах від 21.11.2018 у справі №465/650/16-ц та від 23.01.2019 у справі №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Водночас, з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.
Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).
За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев'ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов'язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).
Такі правові висновки сформульовані у пунктах 42 - 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.
Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень, моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі- продажу як окремого документа Порядок не передбачає.
Тому всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця, повинні міститися в інформаційному повідомленні про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Зокрема, у такому повідомленні повинна міститися вичерпна інформація про майно, яке продається.
Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Таким чином, якщо продажу підлягає об'єкт нерухомості, право власності на який відповідно до частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України переходить лише разом з правом власності на земельну ділянку, на якій такий об'єкт розташований, то в інформаційному повідомленні про електронні торги повинен бути зазначений кадастровий номер такої земельної ділянки. Невиконання цієї вимоги призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.
Відповідно до зазначених вимог пунктом 9 розділу ІІІ Порядку встановлено, що якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності).
Якщо ж реалізації підлягає земельна ділянка, то відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки та обмеження на використання земельної ділянки (установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні умови).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника об'єкта нерухомості (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18). Отже, якщо продажу підлягає земельна ділянка одного власника, на якій розташований об'єкт нерухомості іншого власника (якщо такий продаж не суперечить закону), то в інформаційному повідомленні повинна міститись інформація про таке обмеження на використання земельної ділянки. В інформаційному повідомленні повинна міститись також інформація про інші обмеження на використання земельної ділянки, пов'язані з наявністю прав інших осіб на земельну ділянку (емфітевзис, суперфіцій тощо). Невиконання цієї вимоги також призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 звернула увагу, що не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо така особа знала чи мала знати про порушення порядку реалізації майна, зокрема про порушення вимог щодо інформації про майно. Не може вважатися добросовісною і особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості, який на ній розмішений, чи про набуття такого об'єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону.
У пункті 31 постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначено, що водночас максимально привабливим для покупця є придбання об'єкта нерухомого майна саме разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, ніж придбання такого об'єкта на чужій землі, чи тим більше придбання земельної ділянки, зайнятої чужим об'єктом нерухомого майна. Це ілюструють і обставини справи, яка розглядається: не знайшлося бажаючих придбати лот, сформований із земельної ділянки, зайнятої чужим об'єктом нерухомого майна, а торги не відбулися.
З системного аналізу вказаних положень законодавства та правових висновків ВС у аспекті встановлених у даній справі фактичних обставин, колегія суддів погоджується з правильністю аргументів суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено незаконність придбання на прилюдних торгах відповідачем спірного майна - 1/2 частин земельної ділянки та квартири як двох окремих об'єктів нерухомого майна.
З викладеного слідує, що обидва предмети нерухомого майна фактично були придбані та кошти від їх продажу на прилюдних торгах спрямовано на погашення заборгованості боржника у виконавчому провадженні, що не заперечується учасниками справи.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В свою чергу, позивачка, стверджуючи про занижену та необґрунтовану ціну продажу спірного майна, не надає будь-яких доказів, які б могли підтверджувати вказану обставину.
Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання скаржниці на те, що квартира нерозривно пов'язана із земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, отже їх спільний продаж єдиним лотом є доцільним та комерційно вигіднішим, ніж окремий продаж кожного об'єкта окремо, оскільки такі твердження є припущеннями та відповідними доказами не підтверджуються, зокрема стороною позивача не здійснено жодних альтернативних оцінок стосовно вартості майна при продажу одним лотом та таких доказів позивачкою до суду не надано.
Також, колегія суддів відхиляє, як такі, що не знайшли свого об'єктивного підтвердження за результатами перегляду судового рішення, доводи скаржниці про те, що внаслідок окремого продажу її майна на прилюдних торгах було зменшено конкуренцію серед їх учасників, адже фактично продаж майна відбувся за наявними пропозиціями від покупців.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Що стосується долучених до апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, стороною позивача на підтвердження доводів апеляційної скарги долучено лист Уманської міської ради від 27.08.2024 року №255/06 та відповідь Відділу №3 Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 09.10.2024 року №3-3220-0.365-479/38-24.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V.v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Докази, долучені до апеляційної скарги, були видані до ухвалення рішення суду судом першої інстанції, проте не були предметом дослідження.
Крім того, в апеляційній скарзі стороною позивача не вказано підстави не можливості подання даних доказів до суду першої інстанції , а також вказані докази не стосуються предмету спору та не мають виключного значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що такі не підлягають прийняттю як докази.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржницею.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
РішенняУманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння- залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді - залишити за скаржницею.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Н.І. Гончар
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлено 15 жовтня 2025 року/