Номер провадження 22-ц/821/1304/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/509/25 Категорія: 304090000 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
14 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарГончар Н.І., Новіков О.М. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2025 (повний текст складено 09.04.2025, суддя в суді першої інстанції Годік Л. С.) у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у січні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 91380,46 грн, яка складається з: 72603,46 грн - за тілом кредиту, 18777,00 грн - за простроченими відсотками, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед банком утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2025 позов задоволено з посиланням на те, що банком доведено неналежне виконання позичальником своїх договірних зобов'язань, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, яка має бути стягнута у судовому поярку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подала 23.06.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вказано на те, що суд не надав оцінки надісланому відповідачем відзиву на позов. Наголошує на тому, що невідома особа шахрайським чином заволоділа фінансовим номером телефону відповідача, про що вона дізналася 21.01.2024 та отримала цього ж дня на її картковий рахунок кредитні кошти без її згоди. З даного приводу відповідач звернулася із заявою у поліцію та 22.01.2024 внесено запис у ЄРДР. Відповідач зверталася до банку з листом щодо проведення службового розслідування з приводу протиправного заволодіння її рахунками шахрайським способом, однак відповіді не отримувала. Оскільки кредитний договір відповідач з банком не укладала, підстав для стягнення з неї суми заборгованості не має.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 в електронній формі звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, ознайомившись з умовами кредитування, підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21.04.2024 та приєдналася до них.
Також відповідач в електронній формі підписала Паспорт споживчого кредиту від 21.04.2024, в якому міститься інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам.
На підставі укладеного Договору відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/28, тип «Універсальна GOLD», що підтверджується випискою по рахунку.
Згодом відповідач додатково отримала кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 03/28, тип Картка «Універсальна» та кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 06/28, тип Картка «Універсальна», що підтверджується Випискою по рахунку та Довідкою про видані картки.
У ході користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42.0 % річних.
Відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, що є підтвердженням того, що вона є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, оскільки надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених кредитним договором.
Відповідач у свою чергу зобов'язання за кредитним договором в повній мірі не виконала, адже вчасно та належним чином не повертала кошти, які надавалися їй у користування.
З Виписки за договором б/н, укладеним між банком та ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 25.12.2024, простежується рух коштів, які отримала відповідачка та користувалася ними.
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21.01.2024 становить 91380,46 грн, яка складається з: 72603,46 грн - за тілом кредиту, та 18777,00 грн - за простроченими відсотками.
За стягненням вказаної суми боргу банком подано позов у даній справі.
Окрім того, як вбачається з наданого відповідачем Витягу з ЄРДР №12024250320000135 (а.с.57), ОСОБА_1 22.01.2024 звернулася у відділення поліції із повідомленням про те, що напередодні 21.01.2024 невстановлена особа з 18:29 по 19:54 з її банківських карток викрала кошти на суму 77 564,56 грн.
Оскільки зловмисниками за аргументами відповідача було викрадено як кредитні кошти, так і особисті кошти відповідача, що зберігалися на рахунку у банку, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.08.2027 у справі №705/2415/24 (а.с.60-61) відкрито провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з банку безпідставно списаних з карткового рахунку коштів.
Також з листа від 12.03.2024 ОСОБА_1 адресованого АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що після того, як вона дізналася про несанкціонований доступ до своїх рахунків вона невідкладно 22.01.2024 звернулася на гарячу лінію банку з відповідним повідомленням.
Правовідносини між сторонами справи, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Положеннями статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, згідно зі статтею 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 цього ж Закону користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 138 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), емітент зобов'язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача.
Забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення.
Пунктом 119 вказаного Положення передбачено, що Емітент зобов'язаний надати користувачу інформацію про: кожну здійснену платіжну та/або іншу операцію, здійснену з використанням наданого емітентом платіжного інструменту не менше одного разу протягом календарного місяця на безоплатній основі в спосіб, визначений договором.
Згідно з пунктом 136 Положення користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень;
Пунктом 140 Положення встановлено, що Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
За умовами пункту 143 Положення Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Відповідно до пункту 146 Положення Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З урахуванням викладеного правового регулювання, зважаючи на те, що наявними у справі доказами підтверджується факт несанкціонованого та протиправного доступу до банківських рахунків відповідача сторонніми особами, що обумовило виникнення кредитної заборгованості за стягненням якої подано позов у цій справі, про що відповідач у встановленому порядку без невиправданої затримки повідомила банк, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими, так як банком не доведено факт отримання кредитних коштів за договором саме відповідачем.
Крім того, банком не надано суду доказів того, що несанкціонованому доступу до рахунків відповідача сприяла її недбалість чи повідомлення стороннім особам відповідних ідентифікуючих даних.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. У випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такі правові висновки наявні, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2022 у справі № 387/746/18.
Відтак за обставин даної справи слід зробити висновки про недоведеність тверджень банку про наявність у відповідача кредитної заборгованості за укладеним з банком договором.
Одночасно апеляційний суд враховує, що за приписами ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У даному випадку ухвалу про відкриття провадження у справі та примірник позовної заяви відповідач поштою не отримувала - відповідне поштове відправлення повернута на адресу суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.38, 39).
Згідно клопотання від 07.04.2025 (а.с.40) відповідач ознайомилася з матеріалами справи лише 07.04.2024 та мала 15 днів з цього часу на подання відзиву на позов з доказами, що підтверджують відповідні заперечення.
Водночас суд першої інстанції ухвалив рішення 09.04.2025, не дотримавшись зазначеного строку для подання відзиву відповідачем.
З цих підстав відповідні докази щодо несанкціонованого доступу до банківських рахунків відповідача сторонніх осіб, які відповідач не мала можливості подати до суду першої інстанції, мають бути прийняті апеляційним судом на стадії апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2025 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалити постанову про відхилення позовних вимог.
Отже подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до задоволення.
На підставі приписів ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути 4542 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2025 у даній справі- скасувати.
Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - залишити без задоволення.
Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 4542 грн судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 14.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді