Номер провадження 22-ц/821/1420/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/3209/24 Категорія: 304090000 Пічкур С. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
14 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретарГончар Н. І., Новіков О.М. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Клименка Т. В. на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 (повний текст складено 05.06.2025, суддя в суді першої інстанції Пічкур С. Д.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про захист прав споживача,
у грудня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору № 471082-КС-001 про надання кредиту від 25.07.2023у сумі 73 825,50 грн, що складається: з прострочених платежів по тілу кредиту - 17 000,00 грн, прострочених платежів по процентах - 54 275,50 грн, прострочених платежів за комісією - 2 550,00 грн, а також сплачений судовий збір, мотивуючи про те, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.
Відповідач ОСОБА_1 17.03.2025 подав зустрічну позовна заява, якою просив:
- визнати, що визначений у п. 2.4 Договору №471082-КС-001, укладеного 25.07.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 розмір відсотків є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права;
- визнати недійсним положення п. 2.5 указаного Договору з дати його укладання;
- застосувати наслідки нікчемності до п. 2.5 Договору.
В обґрунтування вказаних зустрічних позовних вимог зазначив, що положення кредитного договору є несправедливими щодо споживача.
Так сума наданого кредиту складає 17000,00 грн, в той час як відсотки, незаконно нараховані в порядку умов договору, відповідачем у первісній позовній заяві визначені у розмірі - 54275,50 грн, що значно (більш ніж у три рази) перевищує суму кредиту, а отже встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Кредитор не обґрунтовує розмір комісії, встановленої договором, яка не є супровідною послугою кредитора, оскільки не зрозуміло, в чому саме вона полягає, та за наслідками надання такої послуги споживач від виконавця послуги не отримує ніякого результату.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 первісний позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 471082-КС-001 від 25.07.2023 в сумі 17 000,00 грн боргу за тілом кредиту, 28 730,00 грн заборгованості по процентах, а всього 45 730,00 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1502,00 грн, а в задоволенні решти вимог - відмовлено.
У задоволенні вимог зустрічного позову - відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що на правовідносини за кредитним договором поширює свою дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо обмеження максимальної ставки відсотків по кредиту, що, на думку суду, є підставою для перерахунку відсотків по кредиту.
З цих підстав суд першої інстанції частково задовольнив вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом.
Також суд встановив, що умови кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити кредитодавцю комісію за ставкою 11% від суми кредиту одноразово, в силу ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», є нікчемними, адже кредитором не обґрунтовано у чому саме полягають послуги, що надаються споживачу за плату.
У задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції відмовив за недоведеністю вимог про недійсність положень кредитного договору приписам законодавства.
Представником позивача 25.06.2025 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відхилених первісних позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, яку стягнути у сумі 54 275,50 грн, та скасувати у частині відхилених позовних вимог про стягнення комісії за кредитом, які новим рішенням задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 2 550,00 грн.
Вказує, що сторони належним чином погодили відсоткову ставку по договору, про що позичальник був поінформований у повній мірі.
Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про можливість зменшення суми відсотків про кредиту.
Так відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,0, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14850000, фіксована.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вищезазначену статтю було доповнено частиною п'ятою згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023.
При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: -протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.
Вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а Договір був укладений 25.07.2023.
При цьому скаржник зауважує, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в Кредитному договорів укладеному сторонами.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Щодо загальних витрат за споживчим кредитом, то відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються:
- доходи кредитодавця у вигляді процентів;
- комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У даному випадку для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом потрібно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за надання кредиту.
Відповідно, денна процентна ставка становить 0,95 процентів З РОЗРАХУНКУ: (27 160,00/17 000,00)/169 днів * 100%=0,95.
З вищевикладеного вбачається, що розмір денної процентної ставки, передбачений Договором, укладеним між сторонами, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у даній справі позивач вважає обґрунтованими.
Щодо відхилення судом першої інстанції позовних вимог про сплату комісії, скаржник вказує на те, що посилання районного суду на Правила затверджені Постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 є помилковим, оскільки Постанова втратила чинність ще у 2017 році.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином ЗУ "Про споживче кредитування" передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору (п.п. 2.1, 2.5, 3.2.3) так і Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані Позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.
Отже встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такі аргументи скаржник підкріплює наведенням практики апеляційних судів у інших справах.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою представника позивача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та комісії по кредиту, а в іншій частині позовних вимог - рішення суду першої інстанції не переглядається.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 25.07.2023укладений договір № 471082-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Так ТОВ «Бізнес позика» 25.07.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 471082-КС-001 про надання кредиту. 25.07.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 471082-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було самостійно введено.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Так відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,0, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14850000, фіксована.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
Вказані обставини не заперечується відповідачем та підтверджуються також наданими позивачем письмовими доказами, а також довідкою АТ «Універсал Банк» від 24.04.2025 № БТ/Е-3081 з випискою про рух коштів, надану на вимогу суду.
Отже позивач ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачеві погоджені у кредитному договору грошові кошти.
Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені ним щодо повернення суми позики та процентів за користування нею, не виконав належним чином та у повному обсязі, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 73 825,50 грн, що складається: з прострочених платежів по тілу кредиту - 17 000,00 грн, прострочених платежів по процентах - 54 275,50 грн, прострочених платежів за комісією - 2 550,00 грн,
Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь.
Одночасно апеляційний суд не може погодитися з аргументами суду першої інстанції у справі про те, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений, з урахуванням такого.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Так відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,0, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14850000, фіксована.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: -протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.
Таким чином денна процентна ставка визначається за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Отже, як вірно зауважує скаржник, у даному випадку денна процентна ставка становить 0,95 процентів З РОЗРАХУНКУ: (27 160,00/17 000,00)/169 днів * 100%=0,95.
У даному випадку апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом (які згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» при розрахунку денної процентної ставки складають значення показника формули ЗВСК) включаються:
- проценти по кредиту;
- комісії;
- інші витрати споживача.
Відтак, враховуючи встановлення в цій справі необхідності сплати позичальником комісії за умовами кредитного договору, відсотків по кредиту за пільговою ставкою 1,14850000, які включаються до складу загальних витрат по кредиту, що мають визначальну вагу при обчисленні денної процентної ставки за формулою згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», у даному випадку денна процентна ставка не перевищує визначені законодавством обмеження.
При цьому пільгова ставка 1,14850000 за умовами ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення є меншою за максимальний розмір 1,5 з урахуванням обмежень, що діють з 23.04.2024 включно по 20.08.2024 включно.
Водночас апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про нікчемність умов кредитного договору, що встановлюються обов'язок позичальника сплатити на користь кредитора комісію за надання кредиту.
Так суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 № 168, які, як слушно зауважує скаржник, втратили чинність 08.06.2017 з набранням чинності Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, зокрема, відомості щодо вартості кредиту надаються споживачу безоплатно.
Водночас, чинними Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит також передбачено надання позичальнику відомостей про вартість кредиту та всі платежі, що за ним здійснюються без встановлення плати, - змістовне тлумачення положень п.5 вказаних Правил.
З цих підстав суд першої інстанції вважав, що встановлення комісії (плати) за надання споживачу відомостей за кредитним договором є незаконним, адже такі відомості в силу приписів законодавства особі, що отримує кредитні послуги, надаються безоплатно.
Проте за обставин цієї справи комісію за кредитним договором його сторонами встановлено у п.2.5 договору не за надання інформації по кредиту (як помилково вважав суд першої інстанції), а за послуги з надання кредиту - п.1.4.9 Правил надавання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», тобто безпосередньо пов'язані з оформленням кредитного договору та перерахунком кредитних кошів позичальнику.
Отже відповідні позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» у даній справі про стягнення заборгованості з комісії є обґрунтованими.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 у даній справі слід змінити в частині визначення суми заборгованості по відсоткам та скасувати в частині відхилення позовних вимог за комісією у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та невідповідністю висновків суду обставинам справи та прийняти постанову про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі, а також змінити в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6056 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 у даній справі - змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а також скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією.
Позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами та комісією - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 54 275,50 грн заборгованості по відсоткам та 2 550,00 грн за комісією за кредитним договором № 471082-КС-001 від 25.07.2023.
Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь «Бізнес Позика» у даній справі підлягає загальна сума кредитного боргу у розмірі 73 825,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 6056 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 у даній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 14.10. 2025.
Суддя-доповідач
Судді