Номер провадження 22-ц/821/1482/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/4395/24 Категорія: на ухвалу Середа Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
14 жовтня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіВасиленко Л.І., Гончар Н. І.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Р. Б. на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2025 (повний текст складено 17.06.2025, суддя в суді першої інстанції Середа Л.В.) про закриття провадження у цивільній справі за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича про визнання виконавчого листа місцевого суду № 1-49/2011 від 02.08.2012 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 таким, що не підлягає примусовому виконанню,
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р. Б. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа у справі №1-49/2011 від 02.08.2012р таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.08.2012 у справі №1-49/2011 ОСОБА_1 визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Вказаним вироком суду було задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та стягнуто на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 629 896,15 грн., а на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 293 308,30 грн.
На підставі вказаного вироку суду, з метою погашення суми коштів відділом ДВС Голосіївського районного управління юстиції було відкрито виконавчі провадження №34156329 та №34156485. Стягнення присуджених грошових коштів з ОСОБА_1 здійснювалося комбіновано: як шляхом примусового стягнення із її заробітної плати, так і шляхом добровільної сплати коштів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3
04.05.2018 заступником начальника Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ прийнято постанови у ВП №34156329 та №34156485 про повернення виконавчого листа у справі №1-49/2011 стягувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_4 продовжувала у добровільному порядку відраховувати 50% розміру її заробітної плати на відомий їй рахунок ОСОБА_2 та погашати кошти за виконавчим листом у справі №1-49/2011.
04.05.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. відкрито виконавчі провадження № АСВП: 56328570 (стягувач - ОСОБА_2 ) та № АСВП: 56328775 (стягувач - ОСОБА_3 ) щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №1-49/2011 про стягнення зазначеної суми коштів з ОСОБА_1 ..
Заявник вказує, що приватний виконавець Плесюк О.С. з моменту відкриття виконавчого провадження не провів взаєморозрахунків із стягувачами щодо фактично отриманих грошових коштів, а також не вирішив питання щодо закінчення виконавчого провадження № АСВП: 56328570 (стягувач - ОСОБА_2 ), хоча за підрахунком скаржника сума коштів, яка вказана у даному виконавчому листі боржником сплачена повністю.
Крім того, боржником на рахунок приватного виконавця Плесюка О.С. були несені кошти з метою перерахування коштів стягувачу в рамках виконавчого провадження №56328775, а також сплачено всі види винагород приватному виконавцю.
Таким чином заявник стверджує, що Крохою А.П. сплачена уся сума коштів за виконавчим листом №1-49/2011 у виконавчому провадженні №56328775 (стягувач - ОСОБА_3 ), однак приватний виконавець не здійснив жодних дій з метою з'ясування дійсної суми заборгованості та в порушення вимог чинного законодавства не закінчив вказані виконавчі провадження.
За цих підстав, керуючись ч. 2 ст. 432 ЦПК України, представник Крохи А.П. звернувся до суду з вимогою про визнання виконавчих листів у справі №1-49/2011 такими, що не підлягають виконанню.
У січні 2025 року представник обох стягувачів адвокат Стадник П.В. подав до суду заяву про закриття провадження у даній справі, яка мотивована тим, що питання, які виникають під час виконання вироку у потерплого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших осіб, що стосується цивільного розгляду розглядається за правилами КПК України, а тому вказана заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає примусовому виконанню, яка подана в поряду ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та провадження по її розгляду необхідно закрити.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2025 провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрито, мотивуючи тим, що питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суду вирішується у порядку, встановленому КПК України.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р. Б. подав 01.07.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та повернути справу до суду для продовження розгляду.
Зазначає, що вироком суду було передбачено стягнення періодичних платежів з ОСОБА_5 на користь потерпілих у кримінальному провадженні за умовами мирової угоди про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Проте судом першої інстанції не було враховано, що КПК України не врегульовано жодного процесуального питання щодо виконання мирової угоди, а також визнання виконавчого листа виданого на підставі такої мирової угоди таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що фактично умовами мирової угоди було передбачено подальше вирішення спорів між сторонами у порядку цивільного судочинства.
Також вказує на те, що ст. 537 КПК України визначено перелік процесуальних питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, але згідно з цим переліком до компетенції суду не входить вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Стадник П. В., посилаючись на те, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить у задоволенні скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку..
Згідно із статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Порядок виконання судових рішень визначено Законом України «Про виконавче провадження». Цей закон визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Згідно зі статтею 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Розділом VI Цивільного процесуального Кодексу України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, вказаним розділом врегульовано процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень саме у цивільних справах.
Кримінальним процесуальним кодексом України (Розділ VIII Виконання судових рішень) передбачено, що у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження (частина 3 статті 535 КПК України).
У пункті 14 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з частиною першою статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи інтересів. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 КПК України).
Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, виходячи з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся заявник, предмету спірних правовідносин, враховуючи, що виконавчий лист виданий на виконання вироку, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заява не може розглядатись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду за правилами КПК та субсидіарно застосовувати правила ЦПК України.
Вказані висновки відповідають сталій судовій практиці ВС, зокрема, викладеній в постанові від 22.12.2021 по справі № 232/1378/12 .
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2025 про закриття провадження у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу- без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 432 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2025 про закриття провадження у справі за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича про визнання виконавчого листа місцевого суду № 1-49/2011 від 02.08.2012 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 таким, що не підлягає примусовому виконанню - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 14.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді