Житомирський апеляційний суд
Справа №290/185/25 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
14 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 290/185/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шакалова А.В. у селищі Романові,
На протязі лютого - березня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі Товариство, Позивач, ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звертався до суду із окремими позовами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за укладеними із відповідачкою кредитними договорами, де також просив вирішити питання щодо понесених судових витрат.
Зокрема, 10 лютого 2025 року подав позов про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства 54 500,00 грн заборгованості за кредитним договором № 03944-10/2023 від 04 жовтня 2024 року.
14 лютого 2025 року - про стягнення із відповідачки 60 878,39 грн заборгованості за кредитним договором № 967270 від 28 серпня 2023 року.
21 лютого 2025 року - про стягнення із позичальника 78 580,5 грн заборгованості за кредитним договором № 1205887 від 19 вересня 2023 року.
21 березня 2025 року - про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 61 500,00 грн за кредитним договором № 00828-09/2023 від 03 вересня 2023 року.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року цивільні справи за номерами 290/185/25, 290/220/25, 290/242/25, 278/670/25 об'єднано в одне провадження та присвоєно спільний номер справи 290/185/25.
Позовні вимоги представник Товариства мотивував тим, що 28 серпня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 967270 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти, а остання зобов'язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно договору № 967270, сума кредиту становила: 8 800,00 грн; строк кредиту: 360 днів. За користування кредитом споживач сплачує товариству 47541.10% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .
Представник вказував, що 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024 відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору та керуючись Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників. Внаслідок цього позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
03 вересня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00828-09/2023 про надання коштів на умовах фінансового кредиту відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно договору № 00828-09/2023, сума виданого кредиту становить: 15 000,00 грн; строк кредиту: 360 днів. За користування кредитом споживач сплачує товариству 912,50% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .
29 січня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29012024-1, відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників. Внаслідок цього позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
19 вересня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1205887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти, а вона зобов'язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до договору № 1205887, сума виданого кредиту становить: 15 000,00 грн; строк кредиту: 360 днів. За користування кредитом споживач сплачує товариству 29653,85% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,99 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .
29 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 2904-24 відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників. Внаслідок цього позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
04 жовтня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03944-10/2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до договору № 03944-10/2023, сума виданого кредиту становить: 10 000 грн; строк кредиту: 360 днів. За користування кредитом споживач сплачує товариству 912,50% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .
29 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29032024 відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників. Внаслідок цього позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Представник позивача вказував, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами не виконувала, а тому станом на 21 березня 2025 року загальний розмір заборгованості становить:
- за договором № 967270 від 28 серпня 2023 року - 60 878,38 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 8799,99 грн; простроченої заборгованості за процентами - 52 078,40 грн;
- за договором № 00828-09/2023 від 03 вересня 2023 року - 61 500,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 15 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами 46 500,00 грн;
- за договором № 1205887 від 19 вересня 2023 року - 78 580,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 15 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами - 63 580,5,4 грн;
- за договором № 093944-10/2023 від 04 жовтня 2023 року - 54 500,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами - 44 500,00 грн.
Також у позовних вимогах представник товариства зазначав, що боржнику направлялися позивачем ряд листів - повідомлень про необхідність погашення заборгованості по вказаним кредитним зобов'язанням, які залишилися без реагування.
Тому Товариство було змушене звернутися до суду із позовними заявами щодо стягнення заборгованості по кредитам.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідачки - адвокат Зачепіло З.Я. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що позивачем недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду, тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів ОСОБА_1 за вищезазначеними кредитними договорами.
Також позивачем не надано виписки по рахунку, розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору.
Відтак, неможливо перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, шо заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Вважає, що суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що додані розрахунки заборгованості є документами, що складені самими кредиторами, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.
Звертає увагу, що Договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів, отже, правонаступник може задовольнити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане.
Тобто, право вимоги за основним зобов'язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі Кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги.
У поданому відзиві, представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити - без змін.
Також представник Товариства просила розгляд апеляційної скарги здійснювати без її участі.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити і надала пояснення, які відповідають доводам поданої скарги. Крім того, вона заначила, що була змушена брати кредити у зв'язку із хворобою матері та тяжким фінансовим становищем, яке склалося на той період.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» обґрунтовані позовні вимоги щодо наявності заборгованості за кредитними договорами по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Колегія суддів погоджується з таким висновками з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- 28 серпня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 967270;
- 03 вересня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00828-09/2023;
- 19 вересня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1205887;
- 04 жовтня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03944-10/2023.
Вказані договори підписані електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Згідно умов даних договорів, первісні кредитори надали відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язалася повернути надані кредити, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також здійснити всі платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строки та виконати свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
Свої зобов'язання відповідачка за вищевказаними кредитними договорами не виконувала, а тому станом на 21 березня 2025 року у неї утворилась заборгованість яка становить:
- за договором № 967270 - 60 878,38 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 8799,99 грн, простроченої заборгованості за процентами 52078,4 грн;
- за договором № 1205887 - 78 580,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 15 000 грн, простроченої заборгованості за процентами 63 580,5 грн;
- за договором № 00828-09/2023 - 61 500 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 15 000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами 46 500,00 грн;
- за договором № 093944-10/2023 - 54 500,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 10 000 грн, простроченої заборгованості за процентами 44 500,00 грн.
Дана заборгованість підтверджуються розрахунками заборгованості, що є додатками до позовних заяв та містяться в матеріалах справи.
Факт отримання коштів позичальником підтверджено наданими позивачем документами, що містяться в матеріалах об'єднаного провадження та доказами, що було витребувано судом першої інстанції за клопотанням позивача.
Між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договори факторингу, внаслідок чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі до відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується договорами, наявними в матеріалах об'єднаного провадження №290/185/25.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 стаття 638 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За приписами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
За приписами частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Статтею 12 Закону "Про електронну комерцію" (надалі Закону) передбачено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Саме у такий спосіб було підписано кредитні договори, зокрема:
- кредитний договір № 967270 від 28 серпня 2023 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е350 (том 1 а.с.26);
- кредитний договір № 00828-09/2023 від 03 вересня 2023 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8551 (том 2 а.с.83);
- кредитний договір № 1205887 від 19 вересня 2023 року,електронним підписом одноразовим ідентифікатором С450 (том 1 а.с.169 зворот);
- кредитний договір № 093944-10/2023 від 04 жовтня 2023 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1305 (том 2 а.с.12 зворот).
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до частини 3 статті 11 Закону комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.
Із матеріалів справи убачається, що вищевказані Кредитні договори укладалися між відповідачкою та ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Аванс Кредит» шляхом здійснення ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказана обставина позичальником не спростована.
Належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитними договорами, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Як установлено судом, позивачем надані належні та допустимі докази відступлення йому права вимоги за кредитними договорами зазначеними вище, зокрема, копії договору про відступлення права вимоги, додатку до нього (Реєстрів боржників), акту прийому-передачі реєстру боржників, копію платіжної інструкції про сплату новим кредитором первісному вартості обумовленої ціни продажу.
Колегія звертає увагу, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів погашення заборгованості за кредитними договорами первісним кредиторам - ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Аванс Кредит» суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Аванс Кредит»і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитні договори, які підписані сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала ці договори одноразовим ідентифікаторами, які описані вище.
Отже, ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Аванс Кредит» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, підстав сплати комісії, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитних договорів первісні кредитори перерахувало грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 про що свідчать матеріали справи.
ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, не сплатила проценти в установлений кредитними договорами строк кредитування, а тому первісні кредитори ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Аванс Кредит»обґрунтовано нарахували заборгованість.
Надалі зазначені вище Товариства відступили ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за цими кредитними договорами.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитними договорами, а тому з неї на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість по кредитах.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитними договорами. Цей розмір відповідачкою не спростований.
Посилання представника відповідачки на недоведеність укладення сторонами кредитного договору та одержання нею кредитних коштів суперечать фактичним обставинам справи та наявним доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 06 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 15 жовтня 2025 року.