Справа № 161/4743/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/1101/25 Доповідач: Карпук А. К.
15 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Матвійчук Л. В., Оспука В.В.,
секретар Власюк О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2025 року в складі судді Ковтуненка В. В.,
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (надалі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
09.09.2020 ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з банком кредитний договір № А414СТ155101017680 щодо надання останній кредиту в розмірі 100 000 грн строком на 40 місяців, тобто до 08.01.2024 зі сплатою процентів у розмірі 50% річних.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит відповідно до умов договору.
Проте, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.03.2025 має заборгованість в сумі 114 349,62 грн, яка складається з: 69317,62 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45032,09 грн. - заборгованість за процентами.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 114 349,62 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2025 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 114 349,62 гривень заборгованості за кредитним договором № А414СТ155101017680 від 09 вересня 2020 року, з яких заборгованість за кредитом - 69 317,53 гривень, заборгованість по відсоткам - 45 032,09 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно долучив до матеріалів справи подані позивачем, разом із заявою докази.
Позивач, позбавлений можливості генерувати удосконалений електронний підпис відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, він не міг його згенерувати, і відповідно, Відповідач, не міг підписати неіснуючим підписом будь-які Умови та правила, або будь-який договір.
Також позивачем не подано до суду доказів направлення відповідачеві будь-якого ОТП-паролю, як і не надано доказів використання відповідачем будь-якого ОТП-паролю.
Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку не містить жодної інформації щодо розміру кредитного ліміту, відсоткової ставки, що підлягала сплаті, за використання отриманих кредитних коштів, строку користування отриманими кредитними коштами. Така Анкета є лише наміром відповідача, скористуватись послугами банку, без конкретно зазначених зобов'язань, як з боку відповідача так і Банку.
Посилається на відсутність доказів перерахування 100000 грн. саме на рахунок ОСОБА_1 , оскільки меморальний ордер не є безумовним доказом отримання коштів саме ОСОБА_1 .
У відзиві АТ «А-Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 15.10.2025, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2018 відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.
Згідно з заявою клієнта № А414СТ155101017680 від 09.09.2020 відповідач звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання кредиту за послугою «Швидка готівка» на таких умовах: вид кредиту - кредит; тип кредиту - беззалоговий; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 100 000 грн; строк кредиту - 36 місяців; процентна ставка (фіксована) - 50% на рік.
Підписанням цієї заяви відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір, а також підтвердила, що ознайомилась з ними та отримала їх примірники.
ОСОБА_1 надано персональні дані паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту НОМЕР_2, номер телефону.
Факт підписання відповідачем цієї заяви підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 09.09.2020 підтвердила підписання цієї заяви простим електронним підписом за номером телефону НОМЕР_1 .
Із змісту таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем 09.09.2020 простим електронним підписом, вбачається, що в ній наявна інформація про дату видачі кредиту, кількість днів у розрахунковому періоді, сума кредиту, проценти за користування кредитом та види платежів за кредитом.
До позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», підписаний відповідачем простим електронним підписом 09.09.2020, згідно з яким АТ «А-Банк» надав відповідачу інформацію, яка зберігає чинність та є актуальною до 09.09.2023, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та інше.
До матеріалів справи додано меморіальний ордер від 09.09.2020 №TR.15153650.19111.1572 АТ «А-Банк», за яким ОСОБА_1 отримано кредит в сумі 100000 грн згідно з договором від 09.09.2020 № А414СТ155101017680.
Відповідно до виписки по кредиту, клієнта ОСОБА_1 по кредиту № А414СТ155101017680 за період 09.09.2020-12.03.2025, в період з 09.09.2020 по 08.02.2022 відбулось погашення кредиту всього на суму 92546,30 грн, з них тіло кредиту 30682,47 грн та 61863,83 грн відсотки та комісії.
Згідно з розрахунком, наданим АТ «А-Банк», заборгованість за кредитним договором № А414СТ155101017680 від 09.09.2020 становить 114 349,62 грн. з яких; 69317,62 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45032,09 грн. - заборгованість за процентами.
Задовольняючи позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором № А414СТ155101017680 від 09.09.2020 в розмірі 114 349,62 грн
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатору, здійснення реєстрації у інформаційно-телекомунікаційній системі.
Судом першої інстанції встановлено, що між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 06 липня 2018 року.
09.09.2020 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом подачі заяви клієнта № А414СТ155101017680 у електронній формі, за якою ОСОБА_1 просила надати в АТ «А-Банк» кредит за послугою «Швидка готівка».
Відповідно до умов поданої заяви, користуючись послугою «Швидка готівка», відповідачці надається строковий кредит на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг у розмірі 100000,00 грн. строком на 36 місяців, із застосуванням процентної ставки (фіксованої) 50% на рік, комісія за надання фінансового інструменту 0,00 грн., розмір щомісячного платежу 5443,90 грн.
Згідно із заявою клієнта від 09.09.2020 № А414СТ155101017680 міститься електронний підпис ОСОБА_1 .
Факт підписання відповідачем цієї заяви підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 09.09.2020 підтвердила підписання цієї заяви простим електронним підписом за номером телефону НОМЕР_1 .
За змістом заяви клієнта від 09.09.2020 № А414СТ155101017680 ця заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб у А-Банку при наданні банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір.
Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
За змістом заяви клієнта від 09.09.2020 № А414СТ155101017680 ОСОБА_1 надала персональні дані паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, електронного платіжного засобу, номера телефону, електронної адреси.
У матеріалах справи відсутні докази того, що персональні дані надала не ОСОБА_1 , а інша особа, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
ОСОБА_1 у заяві клієнта від 09.09.2020 № А414СТ155101017680 надала номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту НОМЕР_2.
Меморіальним ордером від 09.09.2020 №TR.15153650.19111.1572 підтверджується, за ОСОБА_1 отримано від АТ «А-Банк» кредит в сумі 100000 грн, згідно з договором від 09.09.2020 № А414СТ155101017680.
На підставі ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за договором позики.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Наявні в матеріалах справи меморіальний ордер, виписка по кредиту та виписка по картці є достовірними та належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором від 09.09.2020 № А414СТ155101017680, що в свою чергу підтверджує те, що AT «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі 100 000 грн.
Надані банком докази свідчать, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 13.03.2025 у неї наявна заборгованість за кредитним договором 09.09.2020 № А414СТ155101017680 в розмірі 114349,62 грн., з яких: 69317,53 грн. заборгованість за наданим кредитом, 45032,09 грн. заборгованість за відсотками.
Також з наведених вище доказів вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору та згоду відповідача з його умовами.
Апеляційний суд погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості, оскільки згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, нарахування відсотків здійснено у відповідності до вищезазначених умов кредитного договору та в межах строку дії кредитного договору.
На спростовання розрахунку позивач, відповідач не надав свого розрахунку заборгованості, не покликався на те, що цей розрахунок неправильний, або ж заборгованість погашена.
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку наданим позивачем доказам на підставі яких ухвалив про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором 09.09.2020 № А414СТ155101017680 в розмірі 114349,62 грн.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд в рішенні не навів жодної мотивованої оцінки аргументів сторін є безпідставними, оскільки в мотивувальній частині суд навів мотиви відхилення аргументів відповідача про неукладення кредитного договору, а також підстави відхилення доводів відповідача про порушення строків подання доказів.
Наведені у апеляційній скарзі доводи щодо порушення позивачем порядку подання доказів є аналогічними доводам, викладеним в заяві про виключення документа з числа доказів, яким суд дав належну правову оцінку. Ці доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
На думку апеляційного суду надані разом з позовною заявою: заява клієнта № А414СТ155101017680 від 09.09.2020, яка є доказом укладення електронного кредитного договору, анкета-заява, особисто підписана ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаний простим електронним підписом паспорт споживчого кредиту, виписка по кредиту за період з 09.09.2020 по 12.03.2025 року та розрахунок заборгованості, навіть без додатково поданих доказів, підтверджують про надання позивачу кредиту на вказаних банком умовах, які відповідачкою не спростовані,оскільки у відзиві на позовну заяву представник відповідача обмежився покликанням на відсутність доказів укладення кредитного договору. Однак, будучи клієнтом AT «А-Банк», ОСОБА_1 не скористалась правом подати належний доказ - виписку із свого рахунку цьому банку на підтвердження того, що кошти в сумі 100000 грн. їй не надавались. Водночас, надані банком докази підтверджують, що відповідач отримала кредит в зазначеній сумі, користувалась кредитними коштами, частково виконувала зобов'язання, та має заборгованість за кредитом.
Аргументи апеляційної скарги про безпідставне, на думку відповідача, прийняття нових доказів, доданих позивачем разом із «Заявою», доводи про порушення процесуальних строків подання доказів грунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, якими врегульовано порядок подання відповіді на відзив та доказів до відповіді на відзив, тому апеляційний суд їх відхиляє з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 березня 2024 року відкрито провадження в цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, встановлено строк на подання відзиву, підготовче засідання призначено на 24 квітня 2025 року.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» подано 25.03.2025 відзив на позовну заяву.
Позивач AT «А-Банк» в системі Електронний суд сформував 04.04.2025 документ «Заява», додатком до якої, крім іншого, є виписка по рахунку ОСОБА_1 .
Приписами статті 179 ЦПК України визначено вимоги та порядок подання відповіді на відзив. Зокрема, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно з частиною п'ятою статті 178 ЦПК України до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Отже із системного тлумачення положень статті 179, ч.5 статті 178 ЦПК України вбачається. що позивач має право надати до відзиву докази, які не були надані рініше.
Документ «Заява» сформований у зв'язку з поданням відповідачем відзиву та за своїм змістом є відповіддю на відзив, поданою в строки відповідно до приписів статті 179 ЦПК України, тому назва документа не змінює його правового змісту, а подання нових доказів разом з відзивом відповідає вимогам статті 179, частини 5 статті 178 ЦПК України.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які стосуються порядку створення удосконаленого електронного підпису з посиланням на Закон України «Про електронні довірчі послуги», оскільки Договір про надання послуги «Швидка готівка» від 09.09.2020 № А 414СТ155101017680 підписаний ОСОБА_1 простим електронним підписом на підставі Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі, затвердженому Постановою Національного банку України від 14 серпня 2017 року, в редакції, яка була чинною на час укладення договору від 09.09.2020.
Щодо тлумачення відповідачем змісту меморіального договору, то суд першої інстанції не посилався на вказаний доказ як на підставу задоволення позову, оскільки доказом надання кредиту в цій справі є виписка по рахунку боржника.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді