Справа № 761/31337/25
Провадження № 2/761/9287/2025
06 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.
при секретарі: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виключення відомостей з актового запису про народження дитини
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить виключити відомості про нього як про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Шевченківським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №205 від 03 березня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач не перебували у шлюбі, однак після повідомлення відповідачки про вагітність подали спільну заяву про визнання батьківства відповідно до ч.2 ст.125 Сімейного кодексу України. На підставі спільної заяви сторін 03.03.2023 року органом ДРАЦС було здійснено запис про батьківство позивача.
Згодом позивач дізнався від спільних знайомих, що під час стосунків із ним ОСОБА_2 мала стосунки з іншою особою. З метою з'ясування походження дитини, він 09.10.2023 року звернувся до лабораторії ТОВ «Мама Папа», де було проведено молекулярно-генетичне дослідження (ДНК-тест). Згідно з результатом аналізу №40049 від 13.10.2023 року, ймовірність батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 становить 0%, що виключає можливість біологічного споріднення між ними. Після отримання зазначеного результату відповідачка підтвердила, що позивач не є біологічним батьком дитини. У зв'язку із зазначеним позивач просить суд виключити відомості про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі , вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, проте подала відзив на позовну заяву, у якому повністю визнала позовні вимоги у частині виключення з актового запису про народження відомостей про ОСОБА_1 як батька, зазначивши, що визнає їх добровільно, до початку розгляду справи по суті. Водночас відповідачка ОСОБА_2 заперечила проти покладення на неї судових витрат, посилаючись на положення ч. 3 ст. 141, ч. 3 ст. 142 ЦПК України та правові позиції Верховного Суду (постанови від 27.02.2019 у справі №522/19129/16-ц, від 21.11.2018 у справі №761/29362/15-ц), відповідно до яких суд має право відступити від загальних правил розподілу судових витрат, якщо сторона, яка визнала позов до початку розгляду справи, діяла добросовісно та не зловживала процесуальними правами.
Згідно ст. 200 ч. 3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом з'ясовано, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 липня 2025 року (виданий повторно), ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками були записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відомості про батька дитини до актового запису внесені відповідно до ч.5 ст.125 Сімейного кодексу України.
Зі змісту ст.18 Конвенції про права дитини вбачається, що батьки у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбу. Проте оскільки позивач вважав ОСОБА_4 своєю рідною дитиною, він разом з ОСОБА_2 подав спільну заяву до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В результаті відділом ДРАЦС 03.03.2023 року складено актовий запис №205.
Згідно з положеннями ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини.
Як слідує із пояснень позивача, останній оспорює своє батьківство на підставі ст. 136 СК України, оскільки не є батьком дитини.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі №478/690/18 зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства в даній справі. Досліджені матеріали справи, зокрема висновок ДНК-дослідження №40049, підтверджують відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 і дитиною ОСОБА_4 .
При цьому, відповідачка не заперечує того, що позивач не є батьком її доньки. Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Згідно п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1. "Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання", затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ "Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання", затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідач не надала суду доказів батьківства позивача.
Крім того, за змістом ч.1 ст.81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи вище наведене, а також беручи до увагу заяву відповідача про визнання позову, суд вважає, що існують всі підстави для задоволення позову.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Враховуючи, що відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, не зловживала процесуальними правами та сприяла швидкому розгляду справи, суд, керуючись ч. 3 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне відступити від загального правила розподілу судових витрат і залишити судові витрати за позивачем.
Керуючись ст.ст. 122, 125, 126, 134, 136 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 206, 264, 395 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити.
Виключити з актового запису про народження №205 від 03.03.2023 року, складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у графі «інформація про батька», як про батька дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.10.2025 року.
Суддя