Справа № 761/30762/25
Провадження № 2-о/761/412/2025
06 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савчук Ю.Н., при секретарі судового засідання - Фортуні М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Вараська районна державна адміністрація,
Заявник ОСОБА_1 , подала до суду заяву, в якій просить ухвалити судове рішення, яким встановити юридичний факт належності їй правовстановлюючих документів: Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданого 12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області; Рішення виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32. Заінтересована особа: Вараська районна державна адміністрація.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0666 га, кадастровий номер 5620889300:046001:2210 на території Вараської територіальної громади Вараського району Рівненської області. Право власності на земельну ділянку виникло на підставі рішення виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32 та Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданого 12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області. Разом з тим, під час реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру було виявлено, що ім'я та прізвище заявниці у вказаних документах було зазначено невірно, а саме: прізвище « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 » та ім'я « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 ».
У зв'язку із різним написанням імені та прізвища у правовстановлюючих документах, заявник позбавлена можливості встановити вказаний факт.
Перелічені обставини є перешкодою для реалізації права власності та змушують заявника в судовому порядку встановити факт належності їй вищевказаних правовстановлюючих документів. На думку заявниці, причиною написання анкетних даних його батька із помилками є неправильний переклад з російської на українську мову. Згідно чинного законодавства України існує два способи виправлення помилок у правовстановлюючих документах: досудовий спосіб шляхом звернення до органу, який видав правовстановлюючий документ та у судовому порядку шляхом встановлення належності особі правовстановлюючого документа. Врегулювати даний спір в досудовому порядку заявник не має можливості у зв'язку із тим, що орган, який видав правовстановоюючі документи, на даний час є припиненим. Спору щодо спірного нерухомого майна немає.
Представник заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд справи проводити без його участі. Заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Ч.3 ст.211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що під час реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500640552025 від 06.05.2025, було виявлено, що у Рішенні виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32 згідно з Архівним витягом, який наявний в матеріалах справи та Державному Акті на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданому12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області прізвище заявниці зазначено « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 » та ім'я « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 ».
Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданого 12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області на підставі Рішення виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер 5620889300:046001:2210, цільове призначення для індивідуального садівництва, за адресою: Рівненська область, Вараський район, Вараська територіальна громада.
Як слідує із копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3500640552025 від 06.05.2025, земельна ділянка, площею 0,07 га (кадастровий номер: 5620889300:046001:2210), що розташована за адресою: Рівненська область, Вараський район, Вараська територіальна громада, цільове призначення якої для індивідуального садівництва, на праві приватної власності належить на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданого 12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області, належить ОСОБА_1 .
У паспорті громадянина України № НОМЕР_1 , який наявний в матеріалах справи, та який відповідно до ст.25 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, прізвище та ім'я заявниці також вказані як ОСОБА_1 .
Дані факти свідчать про те, що заявник у різних документах значився по різному.
Юридичний факт належності заявнику : Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ №00729, виданого 12 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою Рівненської області та що Рішення виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32 прийнято саме щодо неї підтверджується дослідженими судом доказами (письмовими документами).
Факти, про встановлення яких просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати права власника земельної ділянки щодо володіння, користування та розпорядження нею.. Оскільки іншого порядку встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів, окрім судового, не встановлено, тому беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 258,259,263-265,268,273,293-294,315,319,352,354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Вараська районна державна адміністрація - задовольнити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
- Державного Акту на право приватної власності на землю серії РВ 00729, виданого 02 жовтня 2001 року Старорафалівською сільською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2538,
- Рішення виконавчого комітету Старорафалівської сільської ради Рівненської області від 21.08.1997 року № 32.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне текст рішення складено 13.10.2025 року.
Суддя: