Справа № 761/42761/25
Провадження № 1-кс/761/27218/2025
15 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000926 від 15.08.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000926 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
02.10.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У кримінальному провадженні, на виконання доручення слідчого, від оперативного підрозділу отримано відомості щодо перебування у власності підозрюваного ОСОБА_5 об'єктів нерухомості, а саме: будинку, який розташований у АДРЕСА_1 , а також 2/3 квартири АДРЕСА_2 .
Вказані відомості підтверджено інформаційною довідкою № 440098889 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, слідчий просив накласти арешт на належне підозрюваному майно на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій клопотання підтримав із підстав, в ньому викладених та просив здійснювати розгляд без його участі.
Власник майна у судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту, оскільки існує реальна можливість відчуження майна, що створить перешкоди у забезпеченні можливої конфіскації майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000926 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
02.10.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, являється тяжким злочином та карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Відповідно до інформаційної довідки № 440098889 від 19.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право власності на легковий транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, рік випуску 2002, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) НОМЕР_2 .
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду.
Виходячи з фактичних обставин, які містяться в поданих матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин, майно, яке за вироком суду може бути конфісковано, а також існування обґрунтованої підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
За таких умов, заявлені підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Також, слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , а саме на:
- будинок, який розташовано по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 4248215;
- 2/3 квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта майна 31773612;
із забороною відчуження та розпорядження, без заборони користування.
Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного майна.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1