СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25374/24
пр. № 1-кп/759/746/25
15 жовтня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100080001925 від 12.06.2024 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Москва, російської федерації, громадянки України, яка здобула середню освіту, незаміжня, офіційно не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:
-вироком Каховського міського суду Херсонської області від 01.06.2004 за ч. 2 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
-вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 04.02.2005 за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 10.07.2007 на підставі постанови Мелітопольського міського суду Запорізької області від 07.07.2007 умовно-достроково на 11 місяців 7 днів;
-вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2010 за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 19.04.2013 по відбуттю строку покарання;
-вироком Суворовського районного суду м. Херсон від 26.04.2014 за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі;
-вироком Новокаховського районного суду Херсонської області від 02.04.2015 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік;
-вироком Дніпровського районного суду м. Херсон від 12.11.2015 за ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
-вироком Каховського міського суду Херсонської області від 18.02.2016 за ч.2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 24.11.2016 по відбуттю строку покарання;
-вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2018 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 29.04.2020 по відбуттю строку покарання;
-вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
-вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 01.03.2024 по відбуттю строку покарання,
-вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Судом визнано доведеним, що 11.06.2024 о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщені магазину «Фора», розташованого по вул. Зодчих, 52 в м. Києві, в умовах воєнного стану, повторно таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , завдавши останній матеріальну шкоду на суму 11 500 гривень.
Так 11.06.2024, приблизно о 12 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_3 проходила біля будинку 52 по вул. Зодчих в м. Києві, побачила раніше невідому їй ОСОБА_6 , яка в руках тримала належну їй сумку червоного кольору. В цей час ОСОБА_3 , не маючи офіційного місця роботи та інших джерел доходів, а також відчуваючи потребу в грошових коштах, усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан, вирішила таємно викрасти майно чуже майно, яке належить ОСОБА_6 .
З метою виконання свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 11.06.2024, о 12 годині 30 хвилин, прослідувавши за ОСОБА_6 до тамбурного приміщення магазину «Фора», розташованого по вул.Зодчих, 52 в м. Києві, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, із сумки останньої повторно, таємно викрала грошові кошти в сумі 11 500 гривень.
Повторно таємно викравши чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення втекла, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 11 500 гривень.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому злочині визнала повністю, щиро розкаялась і надала покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Зазначила, що в березні 2024 року вийшла з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, повернутись додому не змогла, оскільки м. Каховка перебуває під тимчасовою окупацією російських військ з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, тому поїхала до м. Києва, де через скрутний матеріальний стан жебракувала. 11.06.2024 вона зайшла у відділення «Укрпошти», що знаходиться неподалік ст. метро «Академмістечко», де побачила як потерпіла отримала грошові кошти, які поклала у сумку. Тоді вона вирішила викрасти ці кошти у потерпілої. В наступному, потерпіла вийшла з пошти та попрямувала у магазин «Фора», у неї був візок, на який вона поклала пакет із речами. Обвинувачена попрямувала за нею та у приміщенні магазину «Фора» взяла вказаний пакет з візка непомітно для потерпілої та вийшла із магазину, після чого забрала із пакету грошові кошти ( приблизно до 12 тис. грн..) та пенсійне посвідчення потерпілої, яке одразу викинула під поріг магазину, а пакет викинула за магазином. Викрадені грошові кошти витратила на побутові потреби. Просила суд суворо її не карати, свої дії оцінює негативно.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі та обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів, які характеризують її особу, дослідженням цивільного позову та доказів на підтвердження позовних вимог. При цьому судом роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинувачену ОСОБА_3 , показання якої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за встановлених вище обставин, доведена повністю та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлювала, що посягає на чужі речі, таємно вилучила з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачала спричинення матеріальної шкоди потерпілій і бажала завдати шкоду.
Також варто зазначити, що під кваліфікуючою ознакою повторності згідно ст. 32 КК України, розуміють вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Водночас, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_3 раніше судима за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Таким чином, при кваліфікації її дій за злочин, скоєний у даному кримінальному провадженні, судимість за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2022, яка наразі не погашена та не знята, утворює повторність.
Окрім цього, при кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 , суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався, та який діє дотепер. Відтак, правовий режим воєнного стану діяв на час вчинення вказаного вище діяння.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка має середню освіту, незаміжня, не працює, на обліку у лікаря психіатра та під наркологічним диспансерно - динамічним наглядом не перебуває, а також враховує її вік, стан здоров'я, конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого нею кримінального правопорушення, її відношення до скоєного.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З огляду на вищевикладене, виходячи із сукупності усіх обставин кримінального провадження, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом'якшує та обтяжує покарання, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства неможливе та вважає за потрібне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 була засуджена 15.07.2025 Святошинський районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України 11.06.2024, тобто до постановлення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року, суд, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року, більш суворим, призначеним за цим вироком.
На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудною, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 12 000 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначила про те, що викрадені у неї 11.06.2024 грошові кошти в розмірі 11 500 грн. складались із її пенсії (10340 грн.), яку вона отримала у поштовому відділенні 03162 м.Київ, вул. Зодчих, 50, та 1200 грн., які вона планувала витратити на сплату комунальних послуг у відділенні «Нова пошта», розташованого в магазині «Фора» по вул. Зодчих, 52 в м. Києві, та покупку продуктів. Окрім того, за поновлення паспорта громадянина України вона заплатила близько 600 грн. (чек не зберігся), вартість послуг вказана на сайті Державної міграційної служби.
Внаслідок кримінального правопорушення їй було завдано також моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях через позбавлення її грошових коштів, які вона не змогла витратити, зокрема, на закупку ліків, що призвело до погіршення стану здоров'я. Злочинні дії обвинуваченої спричинили те, що вона відчуває тривогу, неспокій. Окрім того, унаслідок крадіжки вона була змушена поновлювати викрадені документи, витрачаючи на це свій час та моральні сили.
Обвинувачена/цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов визнала частково: матеріальну шкоду - в повному обсязі, а моральну - в сумі 25 тис. грн.
Дослідивши цивільний позив, а також вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 , виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільній позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За загальним правилом, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1, п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно довідки про доходи пенсіонерки ОСОБА_6 та чеків «Укрпошти» вбачається, що потерпіла отримує пенсію за віком в розмірі 10340 грн.35 коп. в місяць.
Як установлено в ході судового розгляду, злочинними діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди на суму 11 500 гривень 00 копійок.
Разом з тим, цивільним позивачем не надано доказів на підтвердження заявленого нею збитку на 600 грн. за поновлення паспорта громадянина України, окрім того обвинуваченій ОСОБА_3 не ставиться в провину незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом. Суд зауважує, що згідно вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду у розмірі 11 500 грн.
Крім цього, враховуючи, що позивач ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я та обмежені фінансові ресурси, зазнала душевних страждань та переживань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку ОСОБА_3 , суд, беручи до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне та достатнє стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 25 000 грн. на відшкодування завданої останній моральної шкоди.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховує призначене обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуванням, беручи до уваги обставин справи та характер скоєного злочину, процесуальну поведінку обвинуваченої, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 369-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати її фактичного затримання, тобто з 23 липня 2025 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Речові докази: DVD - R диски з відеозаписами з камери відеоспостереження магазину «Фора», розташованого по вул. Зодчих,52 в м. Києві, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1