ун. № 759/21150/20
пр. № 2/759/62/25
18 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Титова Олена Владиславівна про усунення від права на спадкування,
І. Позиція сторін у справі
у листопаді 2020 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 4 ст. 1224 у зв?язку з тим, що шлюб між нею та спадкодавцем ОСОБА_3 є недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2015 між сином позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, під час якого у сторін народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також була придбана квартира. Однак, шлюб фактично був укладений вимушено (примусово), під тиском відповідача, з корисних мотивів для реєстрації (прописки) у місті Київ та отримання права власності на квартиру, тобто шлюб не був добровільним, Невдовзі, сторони почали жити окремо, офіційно шлюб між ними не був розірваний. У свою чергу, відповідачем 16.08.2018 до суду було подано позовну заяву про розірвання шлюбу, однак справу про розірвання шлюбу було закрито 08.07.2020 у зв?язку зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті сина позивача відкрилась спадщина, відповідач, як дружина спадкодавця юридично вважається спадкоємцем першої черги за законом. З урахуванням того, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недійсним, відповідач не має права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , на підставі ч. 4 ст. 1224 ЦК України.
18.01.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, оскільки 09.08.2015 ОСОБА_3 на спільні кошти з відповідачем, як подружжя було придбано квартиру по АДРЕСА_1 . Як вбачається із п. 19 договору купівлі-продажу вищезгаданої квартири, копія якого наявна у матеріалах справи, позаяк була подана до суду позивачем разом із позовною заявою, вказаний договір ОСОБА_3 як покупцем було укладено за згодою дружини (відповідач) на купівлю квартири, що свідчить про купівлю квартири не за особисті кошти ОСОБА_3 , а за спільні кошти подружжя, що вкотре підтверджує факт ведення спільного господарства та спільного сімейного бюджету. Позивач звернулася до суду із позовом про усунення відповідача від права на спадкування майна її померлого чоловіка з підстав недійсності шлюбу, укладеного між відповідачем та сином позивача. При цьому, шлюб, укладений 21.07.2015 є дійсним та відповідає вимогам Сімейного кодексу України щодо дійсності шлюбів. Більше того, не існує жодного рішення суду, яким вказаний шлюб було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 40 СК України. Єдиними доказами позивача на підтвердження позовної вимоги є показання свідків, які не є належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не можуть містити інформацію щодо предмета доказування, не є засобом доказування відповідних обставин та не дають змогу встановити дійсні обставини справи. У зв?язку з наведеним та зважаючи на необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування, суд має відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 60-65).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 визначено головуючого суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 22-23).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2020 відкрито підготовче провадження по справі (а.с. 25).
30.11.2020 ухвалою відмовлено у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с. 26).
04.02.2021 ухвалою суду провадження по справі зупинено до ухвалення і набрання законної сили рішенням у цивільній справі №759/21418/20 щодо визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та сином позивача ОСОБА_3 недійсним (а.с. 141).
Ухвалою судді від 26.06.2025 поновлено провадження по справі (а.с. 164).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 170).
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, 17.09.2025 представником подано клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечують, просять відмовити (а.с. 167-168).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
cудом встановлено, що згідно свідоцтва про нардження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 10).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.06.2020(а.с. 11).
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 77).
Згідно договору купівлі-продажу від 25.08.2015, посвідченого ПН КМНО Івановою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1538, ОСОБА_3 здійснено купівлю квартири АДРЕСА_2 . Згідно п.19, договір укладено за згодою дружини - ОСОБА_2 (а.с. 15).
Як вбачається з довідки про коло спадкоємців №8242.02/14 від 07.12.2020, Дванадцятою КДНК 15.06.2020 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , була заведена спадкова справа №580/2020, заяви про прийняття спадщини було подано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від імені малолітньої дочки ОСОБА_9 (а.с. 79).
01.04.2024 рішенням Святошинського районного суду міста Києва по справі №759/21418/20 було відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним. Рішення набрало законної сили (а.с. 158-161).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Згідно зі с. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Статтею 1224 ЦК України обумовлені випадки усунення від права на спадкування, відповідно до частин 4-6 якої не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Положеннями статті 12 «Право на шлюб» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.97 р.), визначено, що чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.
Відповідно до ст. ст. 3, 32, 36, 55 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків; дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вказаних у статті 1224 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для усунення від права на спадкування, зокрема те, що шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано недійсним.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1216-1218, 1223, 1224, 1258, 1258, 1261, 1262 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 273, 352-355 ЦПК України,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Титова Олена Владиславівна про усунення від права на спадкування відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст рішення суду складено 29.09.2025.