13 жовтня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/4605/24-ц
номер провадження 22-ц/824/8903/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Мельничук А.А.,
представник відповідача Дем'янов І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Дем'янова Ігоря Юрійовича
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року /суддя Матійчук Г.О./
та на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва 21 лютого 2025 року /суддя Матійчук Г.О./
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -
У січні 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути із Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288 224, 30 грн та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288 224, 30 грн; стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 2 882, 24 грн. /а.с. 181-185/
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва 21 лютого 2025 року заяву представника позивача - адвоката Пікуліна Р. М. про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000, 00 грн. В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник АТ «Державний ощадний банк України» - Дем'янов І.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення та додаткове рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову і стягненні витрат.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що операції були авторизовані через веб-банкінг з використанням конфіденційної інформації (ПІН-коду, одноразових паролів), яка була відома тільки клієнту; клієнт не повідомив банк про втрату контролю над номером телефону НОМЕР_1 , що призвело до несанкціонованого доступу; банк діяв відповідно до договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), де клієнт несе відповідальність за збереження конфіденційної інформації (п. 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7 ДКБО); операції підтверджені електронними підписами клієнта, що прирівнюється до власноручного підпису (ст. 8 Закону "Про електронні довірчі послуги"); клієнт не довів вину банку в розголошенні даних або недбалому зберіганні картки; банк не несе відповідальності за дії клієнта чи третіх осіб, якщо операції були ініційовані з використанням аутентифікаційних даних клієнта.
Представник позивача - адвокат Мельничук Анатолій Анатолійович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Обґрунтовував, що банк автоматично перевипустив картку № НОМЕР_2 у квітні 2020 року і зберігав її в касі відділення №10004/0570, не видавши позивачу; доступ до картки та ПІН-коду мали тільки працівники банку; позивач не знав про перевипуск і не отримував картку, що підтверджується листами НБУ та банку; банк не надав доказів видачі картки (розписки, ордери); списання відбулося через недбалість банку, який не забезпечив збереження конфіденційної інформації; позивач є споживачем, банк - виконавцем послуг, і несе відповідальність за неналежне надання (ст. 1073 ЦК України); висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 18 липня 2016 року позивачу відповідно до Заяви №574624/180716 про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) було відкрито рахунок № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_4 ) та видано платіжну картку № НОМЕР_5 з терміном дії до квітня 2020 року.
Термін дії картки продовжувався банком автоматично через карантин та воєнний стан; картка зберігалася в банку після перевипуску у квітні 2020 року (нова картка № НОМЕР_2 ), і позивач її не отримувала.
У травні 2022 року при спробі зняти кошти банкомат вилучив стару картку.
Також встановлено, що з 17 грудня 2022 року по 18 вересня 2023 року відбулося несанкціоноване списання коштів на суму 288 224,30 грн через веб-банкінг "Ощад24", створений з використанням конфіденційної інформації.
При цьому позивач не створювала кабінет і не знала ПІН-коду нової картки.
Позивач видала довіреність ОСОБА_2 06 липня 2023 року, яка отримала нову картку 17 жовтня 2023 року та виявила негативний баланс.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 1073 ЦК України про те, що банк повинен відшкодувати безпідставно списані кошти; ст. 1071 ЦК України про те, що списання можливе тільки за розпорядженням клієнта; ст. 26 Закону України "Про платіжні послуги" про те, що банк несе відповідальність за несанкціоновані операції, якщо не доведе вину клієнта; ст. 8 Закону України "Про електронні довірчі послуги" про те, що електронний підпис прирівнюється до власноручного, але в разі шахрайства банк відповідає за безпеку; ст. 133, 141 ЦПК України про те, що витрати на правничу допомогу відшкодовуються з урахуванням розумності.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що списання коштів відбулося несанкціоновано, через недбалість банку, який не забезпечив збереження конфіденційної інформації та картки; позивач не сприяла втраті даних, оскільки картка була в банку; банк не довів вину позивача. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення коштів та витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що операції були авторизовані через веб-банкінг з використанням конфіденційної інформації, яка була відома тільки клієнту, не можуть бути взяті до уваги, оскільки банк не надав доказів того, що позивач отримала перевипущену картку або мала доступ до конфіденційної інформації, такої як ПІН-код чи одноразові паролі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні послуги", виконавець платіжних послуг (банк) несе відповідальність за несанкціоновані операції, якщо не доведе, що клієнт діяв недбало або шахрайським чином.
Судом встановлено, що позивач не отримувала картку НОМЕР_2, яка зберігалася у відділенні банку, а отже, не могла знати ПІН-код чи одноразові паролі.
Таким чином, саме банк не виконав обов'язок щодо забезпечення безпеки конфіденційної інформації, передбачений ст. 1073 ЦК України, яка встановлює відповідальність банку за неналежне виконання банківських послуг.
Посилання апелянта на п. 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7 ДКБО щодо відповідальності клієнта за збереження конфіденційної інформації є неспроможними, оскільки ці положення застосовуються за умови, що клієнт отримав доступ до платіжного засобу або конфіденційної інформації. У даному випадку картка залишалася в банку, що виключає можливість порушення позивачем умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності вини, а банк не довів вину позивача.
Доводи щодо використання електронного підпису, який прирівнюється до власноручного підпису (ст. 8 Закону України "Про електронні довірчі послуги"), не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки банк не довів, що електронний підпис був сформований позивачем або за її свідомої згоди. Натомість, встановлено, що доступ до веб-банкінгу "Ощад24" був отриманий через неналежне зберігання банком конфіденційної інформації, що є порушенням ст. 1073 ЦК України.
Стосовно твердження апелянта про те, що позивач не повідомив банк про втрату контролю над номером телефону, колегія суддів зазначає, що позивач не була повідомлена про перевипуск картки і не використовувала веб-банкінг, проживає на окупованій території, а отже, не мала підстав повідомляти банк про втрату контролю над номером телефону.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України, списання коштів з рахунку клієнта можливе лише за його розпорядженням, а банк не надав доказів такого розпорядження від позивача.
Отже, клієнт не несе відповідальності, крім випадків, коли доведено, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації для ініціювання платежів. Обов'язок доведення вини клієнта покладається виключно на банк як на позивача (статті 12, 81, 83 ЦПК України). За відсутності беззаперечних доказів вини клієнта (наприклад, належних доказів сприяння втраті інформації), сумніви тлумачаться на користь споживача як "слабкої" сторони в нерівних правовідносинах з банком (стаття 15 ЦК України, практика ЄСПЛ).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 (провадження № 61-16525св24).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Дем'янова Ігоря Юрійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року та на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва 21 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва 21 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: