Справа № 759/1382/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15102/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Журибеда О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
07 жовтня 2025 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року, постановлену у м. Києві, у складі судді Журибеди О.М., повний текст якої складено 24 липня 2025 року, у справі № 759/1382/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання - державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_2 . Зазначала, що постановою Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 759/1382/19 визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні, а саме: 1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; 2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері; 3) можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня; 4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. наступного дня після свята, Різдво Христове, Пасха, Трійця; 5) можливість спільного святкування дня народження батька. Залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині обов'язку матері передавати батьку ОСОБА_2 малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначені судом місці, дні та часи побачень за місцем проживання дитини з матір'ю та обов'язку батька ОСОБА_2 повертати малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після закінчення часів та днів батька, визначених цим рішенням. В подальшому ОСОБА_2 отримав у Святошинському районному суді м. Києва виконавчий лист від 01.07.2021 у справі № 759/1382/19 щодо визначення останньому способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який пред'явив до примусового виконання до Бердянського ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції. 04.08.2021 Бердянським ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного МУ МЮ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо визначеного стягувачу ОСОБА_2 способу участі у спілкуванні з сином. 04.02.2022 на адресу Бердянського ВДВС стягувач ОСОБА_2 подав заяву, в якій, посилаючись на те, що рішення суду виконувалось в добровільному порядку, однак станом на 04.02.2022 дитина проживає з ним, тому попросив закінчити виконавче провадження за п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою державного виконавця від 04.02.2022 Бердянського ВДВС у м. Бердянську Запорізької області Південно-східного МУ МЮ (м. Дніпро) вказане виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Пунктом другим частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відповідно до законодавства України, при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний перевірити, чи не відбулося фактичного виконання судового рішення. Оскільки постановою державного виконавця Святошинським ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) від 02.06.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання рішення у цивільній справі № 759/1382/19 від 01.07.2021 щодо визначення способу участі стягувача ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною - малолітнім ОСОБА_3 , очевидно, що в порушення вищевказаних норм державний виконавець Личик Ю.В. не здійснив жодної перевірки обставин фактичного виконання судового рішення перед відкриттям виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 02.06.2025. З огляду на викладене, виконавче провадження НОМЕР_3 відкрито після фактичного виконання судового рішення та після завершення провадження № НОМЕР_1 постановою про його закінчення, що прямо заборонено ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином вважає, що державний виконавець Святошинським ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) проігнорував виключну заборону відкриття нового провадження після завершення попереднього. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1. просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Святошинського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Личика Ю.М. від 02.06.2025 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 02.06.2025 року; зобов'язати державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 від 02.06.2025 року усунути порушення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка прямо забороняє повторне відкриття виконавчого провадження за тим самим виконавчим документом, якщо судове рішення було фактично виконане, і провадження з цього приводу закінчене постановою державного виконавця. Відтак, відкриття Святошинським ВДВС нового виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 02.06.2025 року є незаконним, оскільки це суперечить матеріальним нормам права, які регулюють порядок виконання судових рішень. Також суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме, не навів у мотивувальній частині ухвали жодного обґрунтування відхилення її доводів, чим порушив вимоги ст.ст. 263-265 ЦПК України. Крім того, суд не здійснив аналізу наданих нею доказів, зокрема, актів державного виконавця про передачу нею дитини у межах виконавчого провадження НОМЕР_1; листів Міністерства юстиції та Бердянського ВДВС щодо виконання рішення; письмових пояснень самого стягувача ОСОБА_2 , який визнав виконання рішення; відсутності виконавчого провадження за цим документом у ЄДРВП після 2022 року. Суд не мотивував відхилення її доводів щодо неможливості повторного відкриття провадження за виконаним виконавчим листом, не порівнявши матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_1 Бердянського ВДВС та № НОМЕР_2 Святошинського ВДВС. Крім того, суд не надав жодної правової оцінки обставинам видачі дубліката виконавчого листа у 2025 році, хоча жодних нових правовідносин між сторонами не виникло. Наголошує на тому, що видача дубліката виконавчого листа не створює нової підстави для відкриття виконавчого провадження, якщо первісне рішення виконано нею як боржником в повному обсязі. Фактично суд проігнорував очевидну юридичну тотожність виконавчих листів (оригіналу 2021 року та дубліката 2025 року) і не перевірив їх зв'язок із уже завершеним виконавчим провадженням. Крім того, суд проігнорував усталену практику Верховного Суду щодо неприпустимості повторного відкриття виконавчого провадження за тим самим виконавчим документом, якщо рішення було виконано, та помилково оцінив правову ситуацію як формально допустиму для повторного виконавчого провадження.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного суду від 18.11.2020 року у цивільній справі №759/1382/19 визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні, а саме: 1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; 2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері; 3) можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня; 4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. наступного дня після свята, Різдво Христове, Пасха, Трійця; 5) можливість спільного святкування дня народження батька.
01.07.2021 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №759/1382/19.
Вказаний виконавчий лист було пред'явлено ОСОБА_2 до Бердянського ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) до примусового виконання, в зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 від 04.08.2021.
Постановою заступника начальника Бердянського ВДВС Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Ткаля Д.О. від 04.02.2022 року закінчено виконавче провадження за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2025 року видано дублікат виконавчого листа на підставі постанови Верховного суду від 18 листопада 2020 року по цивільній справі №759/1382/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною.
02.06.2025 року державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Личиком Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа (дублікат) №759/1382/19 виданого 28.05.2025 року про визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкування із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його вихованні.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1. про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Личика Ю.М. від 02.06.2025 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 02.06.2025 року, та зобов'язання державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 від 02.06.2025 року усунути порушення.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такої ухвали суду першої інстанції.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 року за № 512/15.
Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що рішення суду про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиноюта її вихованні є довгостроковим і може вимагати повторного виконання. Закінчення виконавчого провадження через виконання рішення суду боржником у певний період часу не є кінцевою точкою та може вимагати подальших дій з боку стягувача, включаючи повторне звернення до виконавця у разі не виконання рішення суду в майбутньому.
При цьому, відповідно до положень ст.ст. 124, 129 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
ОСОБА_1 не було доведено порушення оскаржуваною постановою державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) її прав як учасника виконавчого провадження. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1. щодо неприпустимості повторного відкриття виконавчого провадження за тим самим виконавчим документом з урахуванням того, що судове рішення було виконане, оскільки примусове виконання судового рішення про визначення способу участі одного із батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні має свої особливості, враховуючи довгостроковість спірних відносин та того, що таке рішення ухвалюється на майбутнє. Відповідно, виконавче провадження щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною може бути повторно порушене на підставі відповідної заяви стягувача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення скарги.
Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді