справа №367/3158/20 Головуючий у суді І інстанції: Мерзлий Л.В.
провадження №22-ц/824/12050/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігора Грабця на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року у справі за позовом виконувача обов'язків прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
У травні 2020 року виконувач обов'язків прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що Бучанською міською радою 23.09.2010 року прийнято рішення № 2023/45-71-V «Про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 », яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,9404 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091.
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,10 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на даний час зареєстрована за ОСОБА_1 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 26266707 від 18.11.2015).
При цьому, встановлено, що рішення Бучанської міської ради від 23.09.2010 № 2023/45-71-V суперечить вимогам земельного та лісового законодавства України з огляду на наступне.
Так, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Київської області від 02.06.2015 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року, задоволено позов заступника прокурора Київської області та визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови».
Висновки судів підтверджені постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 року у вищевказаній справі.
Судами у даній справі встановлено, що Бучанською селищною радою 25.02.2002 року прийнято рішення № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови». На час прийняття такого рішення землі, віднесені до земель житлової та громадської забудови, мали лісогосподарське призначення, тому Бучанська селищна рада перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою прийняла рішення про віднесення земель лісового фонду до земель житлової та громадської забудови.
Також судами встановлено, що належність спірних земель до лісового фонду, віднесених до категорії лісів першої групи, підтверджується їх розташуванням у відповідному кварталі Бучанської лісової дачі згідно з довідкою ВО «Укрдержліспроект» від 14.07.2014 року, а також планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: планшетом-картою-схемою лісонасаджень (розташування урочищ) у Плані лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства (лісовпорядкування 1988 року) відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Площа земельної ділянки Бучанської лісогосподарської установи, яку рішенням Бучанської селищної ради від 25.06.2002 року віднесено до земель житлової та громадської забудови в межах Бучанської селищної ради становила 890 га згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Враховуючи викладене, судами визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV, яке прийнято з перевищенням повноважень, всупереч вимогам ст. 20, ч. 4 ст. 83, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 27, 31, 57 Лісового кодексу України (в редакції від 20.12.2001 року), так як жодних рішень органів державної влади про передачу земель лісового фонду державної власності до комунальної власності не приймалось.
Разом з тим, рішенням Бучанської міської ради від 23.09.2010 № 2023/45-71-V земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 відведено у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення.
Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі підтверджується інформацією та картографічними матеріалами виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 21.01.2020 № 25.
Згідно вказаної інформації, земельна ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091 відноситься до земель лісового фонду Бучанського лісгоспу Київського обласного управління комунального господарства та розташовані в кварталі 24, видділи 1,5 Бучанської лісової дачі.
Правовий статус спірної лісової ділянки посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Так, вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до виключно до компетенції органів виконавчої влади, а саме обласної державної адміністрації. У даному випадку рішення про передачу у власність земельних ділянок прийнято не уповноваженим на це органом - Бучанською міською радою, тоді як повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою державної власності належали Київській обласній державній адміністрації.
Таким чином, Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 23.09.2010 № 2023/45-71-V, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки, вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало до компетенції Бучанської міської ради.
В той же час, встановлено, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірної лісової ділянки, що підтверджується листом від 31.01.2020 №04/48/218.
У даному випадку, оспорювана земельна ділянка до її відведення у приватну власність мала лісогосподарське призначення.
З огляду на викладене, зазначають про те, що вказане рішення Бучанської міської ради прийняте всупереч вимог ч.ч. 2, 4 ст. 20 Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, всупереч вимогам законодавства, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:091:0091 не проводилась, як наслідок Бучанська міська рада не мала права приймати оскаржуване рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Оскільки, у відповідача ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 та ст. 388 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсним рішення Бучанської міської ради та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.
Встановлено, що земельна ділянка вилучена спірним рішенням Бучанської міської ради мала лісогосподарське призначення та вкрита лісом. Відбулась незаконна зміна цільового призначення землі.
У даному випадку Бучанською міською радою всупереч вимогам земельного та лісового законодавства відведено в приватну власність земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,10 га для її забудови.
В подальшому заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову та залучення належних співвідповідачів, яка мотивована тим, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091 стала ОСОБА_1 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 26266707 від 18.11.2015 року), яка на підставі заяви від 08.04.2020 №1249 здійснила поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки: площею 0,05 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0009 та площею 0,05 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0007.
Ухвалою Ірпінського міського суду від 11.03.2024 року у зв'язку з переходом права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:091:0007, 3210800000:01:091:0009 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено заяву Київської обласної прокуратури від 07.12.2020 року та залучено останніх у справу як належних відповідачів.
Разом з тим, під час опрацювання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 № 1780 ОСОБА_7 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0007 ОСОБА_4 . В свою чергу, ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:091:0009 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:091:0021, 3210800000:01:091:0022. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2021 № 2644 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0022 ОСОБА_5 ..
Також ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 31.08.2021 № 4356 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0021 ОСОБА_8 , яка в свою чергу, відчужила вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2022 № 241 ОСОБА_9 , а останній відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02.05.2024 № 1374.
З врахуванням заяви про зміну предмету позову, просили суд витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0021; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0022; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0007». Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури Ігор Грабець подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що висновок суду першої інстанції про неналежність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення є безпідставним
Вказував, що рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 № 71/1-4-XXIV, яким незаконно віднесено землі лісогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови,- не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом правомірності дій Бучанської, міської ради при відведенні в приватну власність оспорюваної земельної ділянки яв розумінні приписів ст. ст. 76-83 Цивільного процесуального кодексу України з огляду на його невідповідність приписам ст. ст. 12, 116, 122, 149 Земельного, кодексу України, оскільки ним не затверджувалось жодних проектів землеустрою щодо відведення або вилучення із складу земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі земельних ділянок і таке віднесення проведено неуповноваженим органом за відсутності погодження органу лісового господарства та органів державного контролю, а державна експертиза, землевпорядної документації взагалі не проводилась.
Крім того, жодних рішень органів державної влади про зміну статусу земель Бучанського лісництва Бучанської лісової дачі та їх виведення з державної-власності не приймалось жодним уповноваженим на це органом державної влади.
Водночас, право власності держави на усі земельні ділянки лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі, в тому числі і на вищевказану оспорювану земельну ділянку, посвідчується за приписами ст. ст. 93, 94 Лісового кодексу України та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планово-картографічними матеріалами, розробленими у 1988 році, і до одержання в установленому порядку правопосвідчувальних документів, зазначені планово-картографічні матеріали є належними доказами на підтвердження права постійного користування на раніше надані землі.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних, матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту і оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Викладене підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ВО «Укрдержліспроект». від 14.07.2014 року, а також планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: планшетом-картою-схемою лісонасаджень (розташування урочищ) у Плані лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства (лісовпорядкування 1988 року) відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Зазначена інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 року за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п.. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», останнє, окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Таким чином інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірних земельних ділянок на землі Бучанської лісової дачі, з доданим викопіюванням з публічної кадастрової карти України, є допустимим доказом в розумінні ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Отже, судом першої інстанції не взято до уваги, що предметом спору по суті є землі лісогосподарського призначення, стосовно яких законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті, оскільки усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах і виконують певний цільовий характер використання цих земель.
27 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Бучанської міської ради Київської області - Резнік М.О., просила відмовити у повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що постановою Верховного Суду по справі №367/4187/14-ц від 26.05.2021 спростовано обставини, на які посилається позивач у даній справі, зокрема підтверджується відсутність на території м. Буча будь-яких земель лісогосподарського призначення, крім земель Клавдіївського лісгоспу площею 42,6 га. Зазначив, що рішення на які посилався позивач скасовані, та у задоволенні позову відмовлено, отже підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна немає.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що Бучанською міською радою 23.09.2010 року прийнято рішення № 2023/45-71-V «Про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 », яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,9404 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:091:0091 стала ОСОБА_1 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 26266707 від 18.11.2015 року), яка на підставі заяви від 08.04.2020 №1249 здійснила поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки: площею 0,05 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0009 та площею 0,05 га з кадастровим номером 3210800000:01:091:0007.
Власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 3210800000:01:091:0007, 3210800000:01:091:0009 стали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 року № 1780 ОСОБА_7 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0007 ОСОБА_4 .
В свою чергу, ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:091:0009 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:091:0021, 3210800000:01:091:0022.
ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2021 року № 2644 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0022 ОСОБА_5 ..
Також ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 31.08.2021 року № 4356 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:091:0021 ОСОБА_8 , яка, в свою чергу, відчужила вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2022 року № 241 ОСОБА_9 , а останній відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02.05.2024 року № 1374.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року визнано недійсним Рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови».
Зазначеним рішенням суду було встановлено, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, віднесені до лісів першої категорії, знаходились за межами населеного пункту та перебували у державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі у власність відповідачам.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов заступника прокурора Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, незаконно вибула з володіння власника - держави поза його волею, без відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, у зв'язку зі перевищенням Бучанською селищною радою своїх повноважень шляхом ухвалення рішення №71/1-4-XXIV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» та Бучанською міською радою шляхом ухвалення рішень про передачу спірної землі у власність громадянам у порядку приватизації
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/4187/14-ц від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_10 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Задовольняючи заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2017 року заявник вперше виявив « Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области» 1961 року («Справа з обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області» 1961 року), яке затверджене рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 10 листопада 1962 року № 527 «Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району, проведеного графічним способом», та « Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области» 1975 року («Справа з обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області» 1975 року), які є істотною для справи обставиною, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що як у межах смт. Буча, так і в межах Бучанської селищної ради станом на дату прийняття спірного рішення Бучанської селищної ради (25 червня 2002 року) не існували земельні ділянки державного лісового фонду - Бучанська лісова дача площею 890 га, а також не було будь-якого спеціалізованого лісогосподарського підприємства, яке могло бути землекористувачем вказаної території, зокрема й Бучанського лісгоспу. Територія колишньої Бучанської лісової дачі площею 890 га знаходилась в межах селища Буча задовго до прийняття Бучанською селищною радою оскаржуваного рішення від 25 червня 2002 року № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови». З огляду на вказане суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка площею 890 га, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, перебувала у 2002 році у межах селища Буча та статусу земель лісу 1-ї категорії не мала. Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га з 1991 року до 2012 року, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, оскільки пункт 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України виключено на підставі Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки земельна ділянка площею 890 га, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа і до якої також входить земельна ділянка, яка є предметом спору, перебувала у 2002 році у межах селища Буча та статусу земель лісу 1-ї категорії не мала, а тому Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році.
Постановою Верховного Суду по справі №367/4187/14-ц від 26.05.2021 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.
Колегія суддів суду касаційної інстанції в постанові від 26.05.2021 по справі №367/1487/14-ц погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна земельна ділянка площею 890 га, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, у 2002 році перебувала у межах селища Буча та статусу земель лісу 1-ї категорії не мала, що є нововиявленими обставинами в цій справі.
Крім того, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №367/4187/14-ц відмовлено в задоволені заяви керівника Київської обласної прокуратури М.Крим про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 23.04.2020 року у цивільній справі № 367/4187/14-ц.
Постановою Київського апеляційного суду від 16.07.2024 року у справі №367/4187/14-ц ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07.03.2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі №367/4187/14-ц у відкритті касаційного провадженні відмовлено, визнано підставним висновок про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, а також із 1991 року до 2012 роки, оскільки пункт 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України виключено на підставі Закону від 06 вересня 2012 року №5245-VI.
Крім того, згідно постанови від 26.05.2021, оскаржуване рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року № 71/1-4-XXIV відповідає нормам пункту 1 статті 20 «Встановлення та зміна цільового призначення земель» ЗК України. Це рішення у рамках реалізації Закону України від 05 квітня 2001 року «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування у місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області» прийняте відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, і в тому числі з урахуванням потреб вказаного експерименту.
Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень Бучанської міської ради).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За приписами пунктів «а» та «в» ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Відповідно до ст. 4 Лісовий кодекс України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Водночас виходячи зі змісту ст. 18 ЛК України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 27 ЛК України Кабінет Міністрів України передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЛК України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЛК України державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до частин 1-3 статті 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Вказаною Інструкцією 1986 року визначено, що за результатами лісовпорядних робіт мають складатися відповідні лісові карти, у тому числі - складальні та видавничі оригінали планшетів лісовпорядкування, і на складальних оригіналах планшетів має бути зазначена відповідна геодезична інформація, отримана за результатами проведених польових робіт, зокрема, картографічна основа, координатна сітка, номери точок кутів повороту інструментально знятих кордонів, румби і довжини ліній.
Суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного судового рішення виходив із недоведеності прокурором того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, з чим колегія суддів погоджується, враховуючи таке.
25.06.2002 року Бучанська селищна рада прийняла рішення №71/1-4-ХХІV, яким землі Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, віднесено до земель житлової та громадської забудови та зараховано до земель запасу.
Вказане рішення ради було предметом спору у справі № 367/4187/14-ц.
У названих судових рішеннях, за результатами розгляду заяви ОСОБА_10 про перегляд рішення суду у справі №367/4187/14-ц за нововиявленими обставинами встановлені зокрема такі обставини: «Згідно з документацією «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области», яка затверджена рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №527 від 10 листопада 1962 року «Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району проведеного графічним способом», за результатами обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області, а саме, при звірянні розмірів землекористувань за земельним обліком на 01 листопада 1961 року з розмірами землекористувань за експлікаціями та планами, з урахуванням «вікон» між межами та «перекриттів» у площах, були прийняті змінені площі щодо такого землекористування, зокрема: смт. Буча за обліком - 1509,0 га, прийнято 894,0 га, на підставі площі плану, складеного графічно за викопіюванням із планів суміжних землекористувань (абз. 8, 9 пояснювальної записки «Укрземпроект» Каховської землевпорядної експедиції до обліку земель графічним способом у Києво-Святошинському районі Київської області, 1962 рік).
Згідно з Контрольною відомістю обліку землекористувачів і площі їх землекористування у Києво-Святошинському районі Київської області станом на 01 листопада 1961 року, що є складовою документа «Дело по учету земель графическим способом Києво-Святошинского района Киевской области», у межах території смт. Буча значиться два землекористувача: смт. Буча та Південно-Західна залізниця, площа землекористування яких станом на 01 листопада 1961 року становить: смт. Буча - 894 га, з яких - Південно-Західна залізниця - 26 га.
Відповідно до додатку 1 до рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 10 листопада 1962 року № 527 «Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району, проведеного графічним способом», загальна площа смт. Буча, прийнята після уточнення земель графічним способом, становить 894 га.
З аналізу Схематичної карти меж землекористувань Києво-Святошинського району Київської області, складеної за результатами проведеного у 1962 році обліку земель графічним способом, яка є додатком документації «Дело по учету земель графическим способом Києво-Святошинского района Киевской области», вбачається, що територія м. Буча розділена на дві частини і позначена нумерацією «9» площею 814 га., а також «9-2» площею 80 га., разом - 894 га. На підставі візуального співставлення вказаного картографічного матеріалу та планшетів лісовпорядкування 1987-1988 років Бучанської лісової дачі, вбачається, що територія селища Буча за абрисами і конфігурацією є подібною з територією Бучанської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу, площа якої становить 890 га. При цьому, зазначений картографічний матеріал як в межах смт. Буча, так і навколо неї не відображає ні території Бучанської лісової дачі, ні будь-якого іншого лісництва.
Вказана обставина знаходить своє підтвердження у підрозділі 5 «Зелені насадження» роз. VI «Архітектурно-планувальна організація території» до Генерального плану смт. Бучі і Гостомеля, розробленого Українським державним інститутом проектування міст «Діпромісто» у 1966-1967 роках за завданням Держбуду УРСР, затвердженого 30.08.1968 рішенням виконкому Ірпінської міської ради за №510, в якому зазначено: «В силу того, що смт. Буча майже повністю розташоване на території Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського облкомунгоспу, насадження загального користування в ньому практично відсутні…..», та підтверджує накладання території Бучанської лісової дачі на територію селища Буча і доводить, що зазначено про одну й ту ж саму територію (абз. 64 Пояснювальної записки до Генерального плану смт. Бучі та Гостомеля, Київської області, 1967 рік).
Викладене повністю узгоджується з документацією «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области», 1975 року, згідно якої площа с. Буча станом на 1975 рік по обліку на І.ХІ.1973 складає 970 га., з яких - 76 га землі радгоспу «Рубежівський» (абз. 3 Пояснювальної записки до справи по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом, 1975 року; абз. 3 Довідки про землекористування землекористувачів Києво-Святошинського району та сторонніх землекористувачів, розташованих у межах плану, яка додана до матеріалів обліку земель графічним способом).
Вказана документація також не містить відомостей про наявність землекористування Бучанською лісовою дачею як територією, а також даних про землекористувачів вказаними територіями.
Таким чином, землевпорядна та містобудівна документація 1962 та 1975 років не містить відомостей про землекористування територією, умовною площею 890 га. (Бучанська лісова дача) спеціалізованими державними підприємствами лісового господарства, зокрема Бучанським лісгоспом.
А тому суд апеляційної інстанції не приймає картографічні матеріали за 1986-1988 років.
Отже, Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, та передавати земельні ділянки під забудову протягом 2006-2012 років.
Згідно з проведеними вимірами та доданим картографічним матеріалом територія колишньої Бучанської лісової дачі площею 890 га знаходилась у межах селища Буча задовго до прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови».
Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів від 30.01.2017 №02-19/460-17 Держлісагентство матеріали щодо лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988 року не затверджувало. У Держлісагентстві немає інформації про затвердження цих матеріалів державними органами лісового господарства або іншими державними органами, які існували у період їх виготовлення.
Отже, рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV відповідає нормам пункту 1 статті 20 «Встановлення та зміна цільового призначення земель» Земельного кодексу України та прийняте відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Посилання прокуратури на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1988-1989 років судом відхилені, оскільки такі не містять жодних конкретних геодезичних координат меж Бучанської лісової дачі умовною площею 890 га та не спростовують обставин, викладених у матеріалах «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области» 1961 року («Справа з обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області» 1961 року), яке затверджене рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 10 листопада 1962 року №527 «Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району, проведеного графічним способом»; «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области» 1975 року («Справа з обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області» 1975 року)».
Наведені вище обставини, встановлені у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 у справі №367/4187/14-ц, залишеному без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2020 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №367/4187/14-ц, підтверджують наявність у Бучанської міської ради повноважень на розпорядження масивом земель, до складу яких, за твердженням прокурора, належить спірна у цій справі земельна ділянка, оскільки рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV визнане таким, що відповідає вимогам законодавства.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, та передавати земельні ділянки громадянам під забудову протягом 2006-2012 років. Право та інтерес позивача під час відведення спірних земель у приватну власність не було порушено.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно експертих досліджень та планово-картографічних матеріалів, землі «Бучанської лісової дачі» належать до земель лісового призначення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки визначені доводи спрямовані фактично на спростування рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 року у справі №367/4187/14-ц, яке набрало законної сили, однак не вказують на віднесення до земель лісового призначення саме спірних земельних ділянок.
Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться фактично до його намагань переоцінити висновки судів у справі №367/4187/14-ц, що є недопустимим.
При цьому, саме на обставини, які встановлювались у справі №367/4187/14-ц, прокурор у позові посилався як на основну підставу, яка підтверджує факт перевищення Бучанською міською радою наданих їй повноважень під час прийняття оспорюваних у даній справі рішень Ради.
Такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 367/2865/18.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачами не порушені земельні права позивача, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігора Грабця залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «14» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко