6 жовтня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2025,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2025 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 27.10.2025 включно без визначення розміру застави.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину і для уникнення покарання він може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_6 під час досудового розслідування намагався уникнути затримання, зникнувши з місця кримінального правопорушення. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого насильницького злочину, який він вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння без наявності явного конфлікту з потерпілим. Також існує ризик впливу на потерпілу та свідків, оскільки згідно протоколів додаткових допитів свідків по даному кримінальному провадженню, останні вказували, що їм неодноразово дзвонив захисник та мати ОСОБА_6 щодо наданих ними показань органу досудового розслідування. Крім того, про свої побоювання агресивної поведінки з боку обвинуваченого вказала і потерпіла, яка повідомила про це суд.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить змінити ухвалу суду та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог, захисник зазначає, що ухвала суду винесена з порушенням кримінального процесуального закону та не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження. Вважає, що повідомлена ОСОБА_6 підозра за ч.1 ст.115 КК України є необґрунтованою та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Стверджує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судимий, добровільно вступив до лав ЗСУ, брав участь у бойових діях, позитивно характеризується військовими командирами, одружений, має малолітню дитину та постійне місце проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків та відсутність ризику переховування від суду. Вказує на відсутність ризику знищення, переховування чи спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування і судове слідство закінчені та всі письмові матеріали і речові докази знаходяться в суді. Зазначає, що свідки і потерпіла вже допитані, а тому не існує ризику впливу на останніх. Наголошує, що ОСОБА_6 страждає на ряд хронічних захворювань та потребує лікування, яке відсутнє в умовах слідчого ізолятора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів, його процесуальна поведінка.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2025, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 27.10.2025 включно без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3