справа № 355/2173/24
головуючий у суді І інстанції Чехов С.І.
провадження № 33/824/3045/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 163540 01 листопада 2024 року о 00 годині 15 хвилин автодорогою Баришівка-Березань Броварського району Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я у чергового лікаря та підтверджується висновком медичного закладу, чим порушив вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що хоч ОСОБА_1 і є користувачем автомобіля марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору оренди, але за кермом цього автомобіля 01 листопада 2024 року не перебував, оскільки передав його для керування ОСОБА_2 .
Вказує, що 01 листопада 2024 року близько 00:15-00:30 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що його зупинила поліція й погрожує забрати автомобіль. До прибуття на місце події ОСОБА_1 знаходився на святкуванні дня народження товариша, тому був трохи на підпитку. Після того як працівники поліції дізналися, що користувачем автомобіля є ОСОБА_1 вони склали відносно протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КпАП України та примусово повезли до лікарні.
Зазначає, що у судове засідання до суду першої інстанції не з'явився, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Одночасно ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтоване тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, а про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності дізнався після того як ДВС було заблоковано його банківські рахунки.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову ухвалено 09 січня 2025 року.
Останнім днем для подання апеляційної скарги на постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року, у розумінні частини 2 статті 294 КУпАП, було 20 січня 2025 року.
Доказів отримання апелянтом судової повістки про виклик у судове засідання та копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього та матеріали справи не містять доказів отримання оскаржуваної постанови, необхідно дійти висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП зазначено, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами та перераховано їх.
Разом з тим, судом першої інстанції взагалі не проаналізовано будь-яких доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, не надано їм належної оцінки.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до протоколу додано:
картку обліку адміністративного правопорушення (а.с. 3);
рапорт інспектора СРПП ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області Знайдюка А. про те, що 01 листопада 2024 року під час патрулювання автодороги Баришівка-Березань у комендантську годину було зупинено транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого під час перевірки документів виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд, результат 1,66 проміле (а.с. 4);
висновок КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 листопада 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння 1,66 проміле (а.с. 5);
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 7);
письмові пояснення ОСОБА_3 , яка зазначила, що вона є працівником КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» та пояснила, що 01 листопада 2024 року вона перебувала на своєму робочому місці, куди приїхав ОСОБА_1 разом із працівниками поліції для проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. У ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, під час його огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат 1,66 проміле (а.с. 8);
диск з відеозаписом з нагрудних камер працівника поліції, на якому наявні п'ять відео файлів: IMG_2951, 20241101_014609_0000001, 20241101_021448_0000001, 20241101_023448_0000001, 20241101_025513_0000001.
Відеофайлом IMG_2951 зафіксовано як автомобіль поліції у темну пору доби їде за автомобілем марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 . Коли автомобілі зупинилися відеозапис закінчився і з нього не вбачається, хто саме керував цим автомобілем.
Відеофайлом 20241101_014609_0000001 зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» у приміщенні закладу охорони здоров'я.
Відеофайлом 20241101_023448_0000001 зафіксовано як працівники поліції разом із ОСОБА_1 підходять до закладу охорони здоров'я, чекають у його коридорі, а у подальшому працівник поліції спілкується із медичними працівниками, а ОСОБА_1 у цей час лежав на кушетці.
На відеозаписі 20241101_021448_0000001 також зафіксовано обставини під час перебування ОСОБА_1 та працівників поліції у закладі охорони здоров'я.
Відеозаписом 20241101_025513_0000001 зафіксовано складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином на доданих до протоколу відеозаписах з нагрудної камери не зафіксовано жодних обставин щодо руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та навіть його перебування в автомобілі марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , або поруч з ним.
Апеляційний суд враховує, що огляду на стан сп'яніння підлягають виключно водії транспортних засобів, які ним керували, що вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/7350.
Таким чином, правові підстави для проведення поліцейськими огляду на стан сп'яніння інших осіб, які не керують транспортними засобами, відсутні, внаслідок чого перебування особу у стані алкогольного сп'яніння без зафіксованого факту керування особою транспортним засобом не регламентується пунктом 2.9.а ПДР України, а тому не може мати наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не зважаючи на обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять жодного доказу на підтвердження того, що останній, будучи особою, яка, як прямо передбачено законом, керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідна вимога поліцейського щодо проходження такого огляду може стосуватися не будь-якої особи, яка наділена правом користування таким автомобілем, а лише водія, який керував цим транспортним засобом.
У зв'язку з викладеним, працівники патрульної поліції не мали законних підстав пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки у цьому конкретному випадку він не був водієм, у розумінні цього терміну, який визначений пунктом 1.10 ПДР.
Тобто ОСОБА_1 не міг бути визнаний суб'єктом відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги пояснення допитаного за клопотанням ОСОБА_1 у якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що 01 листопада 2024 року близько 19:00 год. він відвіз ОСОБА_1 на автомобілі марки «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , до Березані, а сам поїхав додому.
Після опівночі він їхав на автомобілі марки «Volkswagen Transporter» щоб забрати ОСОБА_1 , однак його зупинили працівники поліції. У ОСОБА_2 не було документів на автомобіль і ОСОБА_1 довелося їхати до них із міста Березані щоб привезти документи. ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 велосипед і поїхав, а ОСОБА_1 залишився спілкуватися з працівниками поліції.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що ввечері 01 листопада 2024 року до нього приїхав ОСОБА_1 , якого привіз водій ОСОБА_2 . Через якийсь час ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що його зупинили працівники поліції, після чого ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_4 та поїхав відвезти документи на автомобіль.
Усі сумніви з приводу винуватості особи, яка притягається до відповідальності, трактуються на користь такої особи, за загальним правилом (стаття 62 Конституції України), винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
У цьому випадку, за наслідками розгляду матеріалів відносно ОСОБА_1 , окрім недоведеності самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявний також сумнів у його винуватості, а тому підстави для притягнення його до відповідальності, у суду першої інстанції були відсутні.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, враховуючи, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може нести лише водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом,
внаслідок чого апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року підлягає скасуванню а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Постанову Баришівського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова