15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 500/3399/24
провадження № К/990/50567/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Чепенюк О. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Шинкар Т. І., суддів: Іщук Л. П., Обрізко І. М.
І. Суть спору
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
1.2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 02 березня 2023 року № 284-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Позивач стверджує, що Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повного розрахунку з військовослужбовцем, зокрема, не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду.
Так, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року справі № 500/1831/23 одноразова допомога виплачена Військовою частиною НОМЕР_1 15 листопада 2023 року, проте при її розрахунку неправильно застосовано розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року.
Позивач зазначає, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, і до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи, що відповідачем нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснено у значно меншому розмірі, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно з наказом Державної прикордонної служби України від 02 березня 2023 року № 284-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
4. Під час проходження військової служби та звільнення ОСОБА_1 перебувала на усіх видах забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). До того ж, на дату виключення позивача зі списків особового складу частини відповідачем не виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
5. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 500/1831/23, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
7. 15 листопада 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі від 21 липня 2023 року № 500/1831/23 виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 141426,62 грн, що підтверджується випискою про надходження коштів по картці рахунку АТ КБ Приватбанк.
8. 08 листопад 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит щодо добровільного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 500/1831/23 та надання письмово розрахунку нарахування одноразової грошової допомоги.
9. У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) направлено відомості про нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 15 календарних років службу у сумі 175 685,25 грн (до виплати 141 426,62 грн).
10. 13 квітня 2023 року до відповідача скеровано адвокатський запит, у якому представник позивача просив надати інформацію щодо добровільного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 500/2479/23 із наданням детальних помісячних розрахунків (із зазначенням видів та складових грошового забезпечення) та утримань проведених на виконання судового рішення, а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі № 500/1831/23) у зв'язку із звільненням з військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року.
11. У відповідь на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) надано лист від 24 квітня 2024 року № 09/3098-24-Вих, де зазначено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі від 30 серпня 2023 року № 500/2479/23 було перераховано з 30 січня 2020 року та сплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно. Питання перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 відповідачем не вирішувалося.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
12.1. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
12.2. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року як розрахункової величини, що призвело до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у меншому розмірі, ніж належало, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що така виплата підлягає перерахунку.
14. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Відповідач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
16. Так, автор скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо питання застосування абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у взаємозв'язку з підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладених у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23.
17. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 500/3399/24 задоволено. Зупинено виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 500/3399/24 до закінчення перегляду судових рішень в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
21. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо".
22. Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
23. Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
24. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
26. Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
27. Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на момент її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
28. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
29. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
30. Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
VI. Позиція Верховного Суду
31. Аналіз наведених правових норм свідчить, що 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
32. У доводах касаційної скарги автор вказує на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що норми Закону № 2232-ХІІ (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.
При цьому, положення абзацу 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд, враховуючи, що позивач звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою № 413, дійшов висновку, що на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
33. У справі ж, що розглядається, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 500/1831/23, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі від 30 серпня 2023 року № 500/2479/23 Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано з 30 січня 2020 року та сплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) надано лист від 24 квітня 2024 року № 09/3098-24-Вих, у якому зазначено, що питання перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року відповідачем не вирішувалося.
35. Отже, спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій відповідача з приводу нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивача (02 березня 2023 року), виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб, що свідчить про нерелевантність висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23, до обставин цієї справи.
36. Варто зазначити, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
37. Отже, вказаною постановою суду скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
38. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
39. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
40. У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
41. З наведеного висновується, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Натомість відповідачем при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2023 року, як розрахункової величини.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо наявності підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
42. Водночас варто зазначити, що з 20 травня 2023 року набрала чинності Постанова № 481 якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
43. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що принцип законності, закріплений у статті 19 Конституції України, вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Аналіз приписів статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень, такі дії будуть незаконними.
Спеціальним Законом № 2011-ХІІ встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).
44. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що Постанова № 481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях № 320/29450/24, № 320/41449/23, №320/35573/23.
На час розгляду справи у Верховному Суді рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 21 травня 2023 року правові підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, до внесення змін Постановою № 481 відсутні.
45. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/4426/24.
46. Повертаючись до обставин цієї справи, згідно з архівною відомістю № 1 за період з січня 2023 року по квітень 2023 року та особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік ОСОБА_1 , посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.
При цьому виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби, проведено з грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
47. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
48. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
49. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
50. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
2. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 500/3399/24 залишити без змін.
4. Визнати ухвалу Верховного Суду від 16 січня 2025 року щодо зупинення дії виконання судового рішення у справі № 500/3399/24 такою, що втратила чинність.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська