15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 160/20582/25
адміністративне провадження № К/990/39943/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренікс Торг», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України,
30 вересня 2025 року скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з вказаною касаційною скаргою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №160/20582/25 повернуто скаржнику як таку, що не містила підстави касаційного оскарження судових рішень.
Звертаючись до суду касаційної інстанції вдруге з касаційною скаргою, скаржник повторно не навів належних підстав касаційного оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в задоволені позову Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без розгляду через пропуск позивачем строків звернення до суду.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), зокрема, у зв'язку тим, що, на думку скаржника, норма частини першої статті 289-2 КАС України та норма статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» була застосована Третім апеляційним адміністративним судом у справі №160/20582/25 не правильно.
Зокрема, помилка колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду при застосуванні вищенаведених норм права у справі №160/20582/25, на думку скаржника, полягає в тому, що ці норми поширені на нього, як на голову комісії з припинення юридичної особи, а не на керівника (яким він не являється в даних правовідносинах), як на суб'єкта зазначеного в цих нормах однозначно та безпосередньо.
При цьому, будь яких доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині залишення позовної заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без розгляду, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не наводить.
Доводи касаційної скарги зводяться до правильного, на думку скаржника, вирішення судом першої інстанції спору по суті, в той час, як суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку із чим, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Таким чином, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, зазначена касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренікс Торг», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Білоус