15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 260/5768/24
адміністративне провадження № К/990/39279/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №260/5768/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, викладену в листі від 21.06.2024 року у перерахунку та зарахуванні позивачу стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці такі періоди: з 25.03.1982 по 19.12.1982 (8 місяців 25 днів) - строкова військова служба; з 20.12.1982 по 05.08.1984 (4 роки 10 місяців 21 день) - строкова служба в Демократичній республіці Афганістан; з 06.08.1984 по 08.08.1984 (3 дні) - строкова військова служба; з 01 09.1986 по 13.08.1988 (1 рік 11 місяців 13 днів) навчання в юридичному вузі; з 14.08.1988 по 28.06.1990 (1 рік 10 місяців 15 днів) навчання в вищому навчальному закладі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити позивачу з 03.09.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №260/5768/24, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці таких періодів: період строкової військової служби з 25.03.1982 по 19.12.1982; період військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 20.12.1982 по 05.08.1984; період строкової військової служби з 06.08.1984 по 08.08.1984; період навчання з 01 09.1986 по 28.06.1990 та відмови у перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці такі періоди: період строкової військової служби з 25.03.1982 по 19.12.1982; період військової служби в Демократичній республіці Афганістан з 20.12.1982 по 05.08.1984 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці; період строкової військової служби з 06.08.1984 по 08.08.1984 та половину періоду навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1986 по 28.06.1990;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 03.09.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаних періодів в розмірі 76 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні адміністративного позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №260/5768/24, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №260/5768/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці четвертому резолютивної частини цього рішення суду виключити формулювання «судді, який працює на відповідній посаді».
У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №260/5768/24 залишено без змін.
25.09.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №260/5768/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначає на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено:
1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку;
2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №260/5768/24 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя В.М. Бевзенко