14 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №320/19018/23
адміністративне провадження № К/990/35551/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №320/19018/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А Скай» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А Скай» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2022 №36386/26-15-07-03-02-25, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на загальну суму 2 068 997,50 грн, від 12.12.2022 №36381/26-15-07-03-02-25, яким зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2022 рік на 45 610,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А Скай» судовий збір у розмірі 26840,00 грн та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 37500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 25.08.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №320/19018/23.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, надано уточнену касаційну скаргу.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржником вказано, що ним без жодних зволікань вчинялись усі можливі від нього дії задля приведення касаційної скарги у відповідність вимогам КАС України та відкриття касаційного провадження у найкоротші терміни., зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, вчинено посилання на судову практику щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 25.08.2025, первісну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 14.08.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, в якій вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», норми національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №480/7472/21, від 20.01.2016 у справі №21-4953а15 (826/11531/14), від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 20.04.2016 у справі № К/800/28178/15, від 22.05.2023 у справі №420/5019/22, від 03.08.2023 у справі №320/2797/21, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Податковим органом зауважено, що судами першої та апеляційної інстанції в порушення пункту 3 частини 4 статті 246 КАС України в оскаржуваних судових рішеннях не було надано належну оцінку доводам, наведеним контролюючим органом у їх взаємній сукупності. Суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права щодо неформування резервів сумнівних боргів мікропідприємствами, не досліджено в повній мірі діяльність позивача, у зв'язку з чим не досліджено того, що підприємство відповідає ознакам мікропідприємства. Судами попередніх інстанцій не враховано того, що доводи позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами. Судами не досліджено необґрунтованість податкової вигоди, не досліджено, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Верховний Суд зазначає, що податковим органом не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, що здійснення позивачем методологічних помилок при веденні бухгалтерського обліку без дослідження контролюючим органом первинних документів та співставлення показників податкової звітності, які містяться у первинних документах з інформацією, відображеною у регістрах бухгалтерського обліку, не є самостійною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на судову практику без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про поновлення строку касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №320/19018/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №320/19018/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко