14 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №400/72/25
адміністративне провадження № К/990/40907/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №400/72/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 03 липня 2017 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу за період з 03 липня 2017 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03 липня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 3 липня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 03 липня 2017 року по 28 лютого 2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення оплати судового збору. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху. Для усунення недоліків апеляційної скарги надано ІНФОРМАЦІЯ_1 десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданого 10 квітня 2025 року, про відстрочення оплати судового збору. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №400/72/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №400/72/25.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №400/72/25 повернуто особі, яка її подала.
Відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року визнано неповажними, зазначені ІНФОРМАЦІЯ_2 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишено без руху. Надано особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме для надання клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; документу про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору. Продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2025 року, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, яку було залишено буз руху.
07 жовтня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №400/72/25. Заявник просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 та відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до часу проголошення рішення суду по суті направленої апеляційної скарги у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №400/72/25 без руху суд апеляційної інстанції вказав відсутність документа про сплату судового збору.
Апеляційний суд зазначив, що копію ухвали скаржник отримав 03 квітня 2025 року, що підтверджується відомостями про доставку копії ухвали до електронного кабінету відповідача.
У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу подано клопотання про відстрочення сплати судового збору
Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зазначив.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказані положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються із приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Разом з цим, аналіз наведених норм показав, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Водночас, обставини про відсутність у державного органу фінансових ресурсів задля забезпечення оплати судового збору не підтверджені відповідними доказами.
Апеляційний суд зазначив, що апелянт не входить до кола осіб, на яких поширюються положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» в частині відстрочення оплати судового збору.
У зв'язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування судом приписів статті 133 КАС України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим. Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відповідачем не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненаданням документу про сплату судового збору, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169КАС України. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №400/72/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко