ф
15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 810/3557/17
адміністративне провадження № К/9901/65753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (Суддя: Щавінський В.Р.),
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (Судді: Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.),
у справі № 810/3557/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт»
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (далі - позивач, ТОВ «Ясенсвіт») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 року №0025201411 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 850 грн (т. 1 а.с. 4-14).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок помилковості висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання товару (пшениці) у ТОВ «Агро Бізнес Групп», оскільки такий висновок зроблено виключно на підставі наявної в базах даних контролюючого органу інформації про відсутність посадових осіб контрагента позивача за податковою адресою і неможливістю встановити факт (джерело) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва товару що придбавався, а саме - пшениці 6 класу. Тоді, як господарські операції на виконання укладеного договору з придбання товару у ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» за серпень 2016 - жовтень 2016 року і його поставку позивачеві за доводами позовної заяви підтверджуються первинними документами (податковими, видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними), а придбана пшениця використана в господарській діяльності позивача, що помилково не враховано відповідачем під час перевірки. Враховуючи викладене, просив суд задовольнити позов.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 109-115, 155-163).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи використану податкову інформацію відносно контрагента позивача про відсутність посадових осіб останнього за податковою адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, а також неможливістю встановити факт попереднього отримання контрагентом позивача ТОВ «Агро Бізнес Групп» по ланцюгу постачання йому - пшениці 6 класу, яка в подальшому реалізована позивачеві. Крім цього, за доводами касаційної скарги, для підтвердження факту транспортування пшениці, надані товаро-транспортні накладні, в яких відсутня печатка автомобільного перевізника, а згідно отриманої відповіді від Головного сервісного центру МВС України від 06.12.2017 року №31/15548 транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних, зареєстровані на інші підприємства та фізичних осіб, ніж ті що вказані в ТТН.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позову (т. 3 а.с. 171-177).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки касаційна скарга не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи про документальне підтвердження реальності господарських операцій, а лише дублює висновки акта перевірки (т. 3 а.с. 194-199).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЯСЕНСВІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агро Бізнес Групп» (код ЄДРПОУ 39740991) за період з 01.08.2016 по 31.10.2016, контролюючим органом складено акт перевірки від 07.06.2017 року №365/10-36-14-11/32619343 з висновками про порушення позивачем вимог п.п. 198.3 ст. 198, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду р.21 у загальній декларації з ПДВ на суму 1 068 850 грн (т. 1 а.с. 16-98).
Більш детальніше в акті перевірки відповідач посилався на те, що ТОВ «ЯСЕНСВІТ» було зайво віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при придбанні товарів у ТОВ «Агро Бізнес Групп», чим завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1 068 850,00 грн, в тому числі: за серпень 2016 року на загальну суму 95 485,00 грн (в т.ч. 3 361,00 грн по загальній декларації та 92 124,00 грн по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника); за вересень 2016 року на загальну суму 627 891,00 грн (в т.ч. 22730 грн. по загальній декларації та 605 161,00 грн. по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника); за жовтень 2016 року на загальну суму 345 474,00 грн (в т.ч. 13 197,00 грн по загальній декларації та 332 277 грн по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника), що відповідно мало вплив на завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду - рядок 21 у загальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 1 068 850,00 грн.
Таких висновків за результатами перевірки відповідач дійшов враховуючи використану під час перевірки податкову інформацію відносно контрагента позивача про відсутність посадових осіб останнього за податковою адресою, а також неможливістю встановити факт попереднього отримання контрагентом позивача ТОВ «Агро Бізнес Групп» по ланцюгу постачання - пшениці 6 класу, яка в подальшому реалізована позивачеві. При цьому як зафіксовано актом перевірки, на письмовий запит від 29.05.2017 року посадові особи ТОВ «Ясенсвіт» надали письмові пояснення та завірені належним чином копії документів, щодо взаємовідносин з ТОВ «Агро Бізнес Груп» (т. 1 а.с. 97).
Отже враховуючи те, що здійснення операцій по ланцюгу постачання від контрагнетів ПП «Верлоцьке», ТОВ «Бівайрлан», ТОВ «Васабі», ТОВ «Комтрейд ЛТД», ТОВ «Кінорі» до ТОВ «Агро Бізнес Груп» - ТОВ «Ясенсвіт» не спричинило факту реального здійснення господарських операцій, то за висновком контролюючого органу податковий кредит, задекларований платником ТОВ «Ясенсвіт» у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016-жовтень 2016 року є таким, що не відповідає дійсності та вважається відсутнім.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 року №0025201411, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (10.2016 року) у розмірі 1 068 850 грн (т. 1 а.с. 121), незгода з прийняттям якого стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність його прийняття з огляду на документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з придбання у ТОВ «Агро Бізнес Групп» товару (пшениці 6 класу, кукурудзи) на виконання укладеного між позивачем і вищенаведеним контрагентом договору поставки, що за висновками судів свідчить про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при придбанні товарів у ТОВ «Агро Бізнес Групп» і як наслідок, доводить неправомірність висновків відповідача за результатами перевірки про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду р.21 у загальній декларації з ПДВ на суму 1 068 850 грн. При цьому відхиляючи доводи контролюючого органу відносно того, що транспортні засоби, які вказані в товарно-транспортних накладних належать на праві власності та зареєстровані на інших фізичних/юридичних осіб, суди посилались на те, що це жодним чином не свідчить про невідповідність сторони, що виконує поставку, оскільки в ТТН зазначається саме перевізник, а не власник транспортного засобу. Тоді, як транспортні засоби, якими був перевезений товар, могли використовуватись контрагентом і шляхом оренди.
Надаючи оцінку вищенаведеним висновкам судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства врегульований статтею 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, згідно з пунктом 209.1 статті 209 ПК України встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно з підпунктом 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року (далі - Порядок), встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу, а починаючи з 01.01.2017 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.
У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Так, у відповідності до пункту 209.13 статті 209 ПК України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
Переходячи до спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «ЯСЕНСВІТ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32619343, місцезнаходження: 09623, Київська обл., село Ромашки, вулиця Леніна будинок, 22), видом діяльності товариства є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.47 розведення свійської птиці, 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві, 10.12 виробництво м'яса свійської птиці, 10.41 виробництво олії та тваринних жирів, 10.89 виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань, 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (т. 2 а с. 254-257).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «ЯСЕНСВІТ» та ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» 17.08.2016 року укладений договір поставки №ЯС- 17/08/16-11, за умовами якого ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» - (постачальник) зобов'язався передавати ТОВ «ЯСЕНСВІТ» - (покупцю) пшеницю та кукурудзу, а покупець зобов'язався примати та оплачувати товар (кукурудзу, пшеницю) на умовах цього договору (т. 1 а.с. 139-142).
При цьому згідно п.4.1. вказаного договору, доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) адреса: а) Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Скибин, вул. Леніна, 100 (конкретна адреса вказується в специфікації) в строк, погоджений сторонами в специфікації, в якій повинні вказуватись тип транспортного засобу та спосіб розвантаження. Інші умови поставки можуть бути погоджені сторонами в специфікації.
Приймання товару у відповідності до п.4.2. договору по кількості та якості здійснюється у місці передачі товару, а згідно п.4.6. договору, моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Агро Бізнес Груп» (код ЄДРПОУ 39740991) здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля необробленим тютюном, чисельність працюючих складає - 5 осіб. Крім того, посилаюсь на акт перевірки судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду встановлено, що ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» на момент укладення та виконання договорів був зареєстрований як платник податків, мав відповідні трудові ресурси, а вид діяльності контрагента відповідав предмету укладеної угоди.
Отже згідно укладених між контрагентами Специфікацій (№1 від 17.08.16, №2 від 23.08.16, №3 від 29.08.2016, №4 від 07.09.2016, №5 від 16.09.2016, №6 від 27.10.2016, №7 від 27.10.2016) до договору поставки №ЯС- 17/08/16-11 від 17.08.2016 (т. 1 а.с. 143-149) пшениця та кукурудза за звітний період постачались контрагентом позивача ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресами Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, а також Черкаська обл. (пшениця), Жашківський р-н, с. Скибин, вул. Леніна, 100 (кукурудза) відповідно до умов погоджених у специфікаціях.
За висновками судів попередніх інстанцій, на виконання умов договору за період серпень - жовтень 2016 року ТОВ «Агро Бізнес Групп» поставило ТОВ «Ясенсвіт», зокрема, пшеницю 6-го класу у кількості 1 594,72 тон на загальну суму 6 413 094,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 068 848,98 грн., зокрема: протягом серпня 2016 року - на загальну суму 572 910,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 95 485,00 грн., загальною кількістю 146,9 тон; протягом вересня 2016 р. - на загальну суму 3 767 342,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 627 890,34 грн, загальною кількістю 948,34 тон; протягом жовтня 2016 р. - на загальну суму 2 072 842,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 345 473,64 грн, загальною кількістю 499,48 тон. Оплата за вказаний товар здійснена в період серпень-листопад 2016 року, зокрема, у серпні 2016 року - 336 700,00 грн., в тому числі ПДВ 56 116,66 грн.; у вересні 2016 року - 4 003 552,00 грн., в тому числі ПДВ 667 258,66 грн.; у листопаді 2016 року - 2 072 842,00 грн, в тому числі ПДВ 345 473,66 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 94-181).
До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій з пояснень позивача, в процесі прийому-передачі пшениці на вагових (в пункті розвантаження) (т. 3 а.с. 10-22) здійснювався прийом товару не лише по кількості, але й по якості. Система моніторингу якості налагоджена таким чином, що з кожної поставки зернових відбирається проба, що досліджується лабораторією приймальної організації на місці протягом певного часу і лише після отримання даних аналізу сировини машина проходить процес зважування та розвантаження, що оформлюється відповідними первинними документами. Поставка товару від ТОВ «Агро Бізнес Груп» до позивача проходила процес дослідження якості відібраних проб в лабораторії ТОВ «Ясенсвіт», про що здійснюється відповідний запис в журналі лабораторних досліджень, витяг з якого надано позивачем до матеріалів даної справи (т. 3 а.с. 23-40).
При цьому як встановлено судами попередніх інстанцій, поставка товару та його транспортування підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 150-241, т. 2 а.с. 1-91).
Крім того судами встановлено, що регістри бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин ТОВ «ЯСЕНСВІТ» з ТОВ «Агро Бізнес Групп» та подальшого руху і використання пшениці, підсумки яких були включені до відповідних статей балансу (т. 3 а.с. 64-72), в сукупності з наданими до перевірки первинними документами в розрізі пояснень позивача, підтверджують, що вказані операції призвели до реальних змін активів ТОВ «ЯСЕНСВІТ» та мали на меті отримання відповідного економічного ефекту, який передбачає приріст та збереження активів товариства чи їх вартості.
За результатами оцінки вищенаведених доказів в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, які відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами і як наслідок, про правомірність формування податкового кредиту за результатами цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що в частині їх належності та допустимості як доказ у справі не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги відповідача.
Крім того, відхиляючи доводи відповідача про неможливість транспортування контрагентом товару на адресу позивача транспортними засобами, які вказані в товарно-транспортних накладних з посиланням на інформацію Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 06.12.2017 №31/15548 про власників 82 транспортних засобів за вказаними марками та номерними знаками (т. 3 а.с. 79), суди попередніх інстанцій керувались тим, що зазначену інформацію було отримано відповідно запиту станом на грудень 2017 року, тоді як перевірка дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агро Бізнес Групп» проводилась за період з 01.08.2016 року по 31.10.2016 року. При цьому в акті перевірки були відсутні посилання на невідповідність транспортних засобів вимогам встановленим правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України.
В даному контексті суди також зазначили, що використання транспортних засобів контрагентом, які вказані в товарно-транспортних накладних, що належать на праві власності та зареєстровані на інших фізичних/юридичних осіб, жодним чином не свідчать про невідповідність сторони, що виконує поставку, оскільки в товарно-транспортних накладних зазначається саме перевізник, а не власник транспортного засобу.
До того ж, як встановлено судами, за формою бланка товарно-транспортної накладної, наведеної у додатку 7 до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом №363 від 14.10.1997 р. Міністерства транспорту України, не передбачено такого реквізиту як «печатка автомобільного перевізника». Тоді, як транспортні засоби, якими був перевезений товар по договору, могли використовуватись контрагентом і шляхом оренди.
Колегія суддів звертає увагу, що доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій. Тоді, як окремі посилання скаржника в доводах касаційної скарги на недоліки товарно-транспортних накладних і на те, що транспортні засоби, вказані в ТТН, зареєстровані на інші підприємства та фізичних осіб, ніж ті що вказані в ТТН, як доказ нереальності господарських операцій колегія суддів відхиляє, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною, оцінку яким в свою чергу надано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладені і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 420/1008/21.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить доводів про порушення позивачем вимог підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України з належним обґрунтуванням того, що придбані позивачем, як сільськогосподарським підприємством товари не використані у виробництві сільськогосподарської продукції, або про невірний розподіл суми податкового кредиту в розумінні вимог вищенаведеної статті 209 Податкового кодексу України.
Разом з тим, як наголошено в постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 440/2211/19 (адміністративне провадження № К/9901/159/20) при визначенні напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас факт безпосереднього зв'язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності.
Тоді, як за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, позивачем підтверджено використання придбаного товару у власній господарській діяльності і як наголошено позивачем в позовній заяві, придбана ним у ТОВ «Агро Бізнес Груп» пшениця була використана ТОВ «Ясенсвіт» у своїй господарській діяльності з метою виробництва комбікорму для годування поголів'я курей-несушок, що не спростовано відповідачем доводами касаційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій із посиланням на відсутність посадових осіб контрагента позивача за податковою адресою, а також неможливістю встановити факт попереднього отримання контрагентом позивача ТОВ «Агро Бізнес Групп» по ланцюгу постачання - пшениці 6 класу, яка в подальшому реалізована позивачеві, - зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами за висновками судів попередніх інстанцій, що не спростовано доводами касаційної скарги.
Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду Від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), але не виключно.
До того ж, доводи касаційної скарги відносно того, що контрагентом позивача не придбавався товар колегія суддів відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах предметом дослідження судами були саме господарські операції по придбанню товару позивачем у контрагента, а не попереднє придбання контрагентом позивача товару у ланцюгу постачання від інших осіб. Тоді, як за висновками акта перевірки, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України не рахуються розбіжності між задекларованим у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-вересень 2016 року податковим кредитом ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» та податковими зобов'язаннями контрагентів ПП «Верлоцьке», ТОВ «Бівайрлан», ТОВ «Васабі», ТОВ «Комтрейд ЛТД», ТОВ «Кінорі», в яких ТОВ «АГРО БІЗНЕС ГРУПП» попередньо придбавало пшеницю 6 класу.
Отже загалом, викладені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права і не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи.
Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 810/3557/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк