15 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6354/24 пров. № А/857/3131/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 500/6354/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції - Чепенюк О.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення - 13 грудня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також відповідач), в якому урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог просила суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192650007884 від 04.10.2024 про відмову в переведенні на інший вид пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 01.02.1993 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби (Головної державної податкової інспекції Української РСР, Головної державної податкової інспекції України, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів, Державної фіскальної служби), з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 27.09.2024 №591/5/19-00-10-31 та №592/5/19-00-10 31, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач 30.09.2024 звернулася з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак відповідач оскаржуваним рішенням від 04.10.2024 відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.
Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби роботу в органах державної податкової служби, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, зазначає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих 27.09.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.10.2024 №192650007884 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 30.09.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 01.02.1993 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Стверджує, що позивач дійсно працювала з 01.02.1993 по 01.05.2016 на різних посадах у податкових органах, однак такі не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» № 889 не поширюється на працівників податкової служби.
Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивач 30.09.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала довідки, видані 27.09.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, №591/5/19-00-10- 31 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за вересень 2024 року та №592/5/19-00-10 -31 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за серпень 2024 року, що підтверджується розпискою-повідомленням.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 04.10.2024 №192650007884 через відсутність необхідного стажу державної служби. У рішенні зазначені умови для призначення пенсії, передбачені пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Далі вказано, що заявниця працювала в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, відомості про встановлення рангу державного службовця в наданих документах відсутні. Період роботи в органах державної податкової служби не відноситься до категорій посад державної служби, передбачених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
З огляду на викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, а отже спірний період роботи позивачки з 01.02.1993 по 30.04.2016 повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (далі -Закон №889-VIII) визначені особливості стажу державної служби, а саме у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, у цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Окрім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно зі статтею 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.
Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби. Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Слід також зазначити, що спеціальним законом, який визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII.
Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Отже, як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Разом із тим, згідно з пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839), посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Тобто, наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, у цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
З наведеного слідує, що в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця.
Попри те, Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13 вказано, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа №586/965/16-а).
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 від 04.08.1980 містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:
Державна податкова інспекція по Чортківському районі,
з 01.02.1993 по 14.09.1993 прийнята на посаду державного податкового інспектора;
з 15.09.1993 по 29.02.1996 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора;
17.02.1994 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;
20.02.1995 прийняла присягу державного службовця;
з 01.03.1996 по 25.11.1996 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
ДПА у Чортківському районі,
з 26.11.1996 по 16.02.1998 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
31.01.1997 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу;
з 15.10.1997 по 16.02.1998 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
Державна податкова інспекція в Чортківському районі;
з 17.02.1998 по 09.04.1998 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
з 10.04.1998 по 31.07.2004 перебувала на посаді старшого державного податкового інспектора;
13.02.2001 - присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу;
Чортківська міжрайонна державна податкова інспекція;
з 01.08.2004 по 31.03.2006 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
Державна податкова інспекція у Чортківському районі;
з 03.04.2006 по 20.09.2007 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора;
з 21.09.2007 по 29.02.2012 перебувала на посаді начальника відділу;
01.12.2007 - присвоєно персональне звання радника податкової служби ІІІ рангу;
22.03.2012 - присвоєно персональне звання радника податкової служби ІІ рангу;
Державна податкова інспекція у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби,
з 01.03.2012 по 29.07.2013 перебувала на посаді начальника відділу;
Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області,
з 30.07.2013 по 31.10.2013 перебувала на посаді начальника відділу;
з 01.11.2013 по 02.11.2019 перебувала на посаді завідувача сектору;
01.01.2014 присвоєно персональне звання радник податкової та митної справи ІІ рангу;
з 03.11.2019 по 11.01.2015 перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора;
Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області,
з 12.01.2015 по 08.06.2017 перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора;
в подальшому працювала в податкових органах до 17.04.2018, проте оскільки решта періодів виходять за межі спірного періоду, вказаного у позовних вимог, тому такі не досліджувалися судом першої інстанції.
Таким чином, позивач у період з 01.02.1993 по 01.05.2016 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби з 01.02.1993 по 01.05.2016 зараховується до стажу державної служби, а тому дії пенсійного органу щодо відмови зарахувати до стажу державної служби позивачки такий період її роботи є протиправними і наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивачки вказаний період роботи.
Частиною другою статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Враховуючи викладене, спірний період роботи позивачки з 01.02.1993 по 01.05.2016 повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
Оскільки обставини досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у неї необхідного страхового стажу відповідач не заперечує, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач набула право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів проходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.10.2024 №192650007884 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», та відповідно вважає належним способом захисту порушеного права зобов'язання перевести позивача на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Частинами першою та другою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана нею 30.09.2024, тому слід зобов'язати відповідача перевести позивачку на пенсію відповідно до Закону «Про державну службу» саме з цієї дати 30.09.2024.
Оскільки, сторонами не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, а тому, в силу приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції такому оцінки не надає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 500/6354/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
М.А. Пліш