15 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13695/24 пров. № А/857/2447/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 460/13695/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції - Зозуля Д.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення - 09 грудня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач 2) в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо передачі заяви ОСОБА_1 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Печерський район) у здійснені ОСОБА_1 , перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вимог частини другої статті 137, статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Печерський район) здійснити ОСОБА_1 з 3 серпня 2024 року перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вимог частини другої статті 137, статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ, у частині стажу судді і загального проценту розрахунку пенсії від заробітку, зарахувавши до стажу судді стаж роботи на посаді судді - 31 рік 4 місяці 6 днів; період проходження строкової військової служби - 3 роки 1 день; половину строку навчання за денною формою - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 1 рік 7 місяців 3 дні, загальний стаж роботи судді, що дає право на відставку, становить 37 років 10 місяців 18 днів, загальний процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці -84.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача здійснити перерахунок розміру призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмова зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів проходження позивачем військової служби, навчання, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, є незаконною, протиправною та такою, що не відповідає законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Просить позов задовольнити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Печерський район) у здійснені ОСОБА_1 , перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вимог частини другої статті 137, статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року, що становить 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби в лавах військово-морського флоту з 03.11.1983 року по 04.11.1986 року, що становить 03 роки 2 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, що становить 01 рік 07 місяців 03 дні, визначивши суддівський стаж 37 років 10 місяців 10 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 31 рік 04 місяці 06 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 03.08.2024 року, у розмірі 84 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати зі сплати судового збору сумі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що в стаж включено всі періоди роботи по 02.08.2024 відповідно до наданих документів. Зарахування до стажу роботи на посаді судді, для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду денної форми навчання в вищому навчальному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, чинним законодавством не передбачено, тому законних підстав для здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на даний час немає. Крім того, вважає, що в даних спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства. Закон № 1402 не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення щомісячного грошового утримання суддів у відставці, а отже для перегляду відсотків суддівської винагороди судді, який працював на відповідній посаді, відсутні підстави.
Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, якому зазначив про безпідставність апеляційних вимог та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 19 березня 1993 року обраний суддею Володимирецького районного суду Рівненської області. Постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1998 року № 184-ХІУ обраний суддею Львівського обласного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року №237-УІ обраний безстроково суддею Вищого адміністративного суду України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 березня 2024 року №715/0/15-24 переведений на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 липня 2024 року №2314/0/15-24 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
02.08.2024 року відповідно до Наказу № 116-к «Про виключення зі штату судді ОСОБА_1 » позивача було виключено зі штату Сьомого апеляційного адміністративного суду 02.08.2024 у зв'язку зі звільненням з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду у відставку.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , стаж позивача становить 37 років 10 місяців 19 день, з яких:
- служба в лавах військово-морського флоту 03.11.1983 по 04.11.1986 03 роки 00 місяців 02 дні;
- навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Джержинського з 01.09.1987 по 30.06.1991 01 рік 11 місяців 00 днів;
- юрисконсульт виробничо-торгівельної фірми «Елікссир» з 15.08.1991 по 17.02.1992 0 років 06 місяців 3 дні;
- стажист Кузнецовського міського народного суду Рівненської області з 17.02.1992 по 31.07.1992 0 років 05 місяців 15 днів;
- стажист Володимирецького районного народного суду Рівненської області з 01.08.1992 по 13.12.1992 0 років 04 місяців 13 дні;
- провідний спеціаліст по судовій роботі Рівненського обласного управління юстиції з 14.12.1992 по 18.03.1993 0 років 03 місяці 5 днів;
- суддя Володимирецького районного суду Рівненської області з 19.03.1993 по 23.11.1998 05 років 08 місяців 05 днів;
- суддя Львівського обласного суду (згодом Апеляційний суд Львівської області) з 24.11.1998 по 19.04.2008 09 років 04 місяці 26 днів;
- суддя Вищого адміністративного суду з 21.04.2008 по 19.03.2024 15 років 10 місяців 29 днів;
- суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду з 20.03.2024 по 02.08.2024 0 років 04 місяці 13 днів.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 262640007585 від 27.08.2024 ОСОБА_1 з 03.08.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді 31 рік 04 місяці 15 днів та у розмірі 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
12.09.2024 ОСОБА_1 на адресу відповідача 2 було подано заяву, в якій він просив здійснити з 03.08.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.08.2024 № 262640 007585, зарахувавши до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку мого навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби 03 роки 00 місяців 01 день та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення 01 рік 07 місяців 03 дні.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказане звернення позивача було передано за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для розгляду та надання роз'яснень.
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.10.2024 за № 38807-38529/М-02/8-2600/24 слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує з 03.08.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 72 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016. Зазначається про те, що призначення (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснювалось відповідно вимог частини 3 статті 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж на посаді судді позивача становить - 31 рік 04 місяці 15 днів, до якого включено всі періоди роботи по 02.08.2024 відповідно до наданих документів. Тому законних підстав для здійснення перерахунку відсотків суддівської винагороди судді який працював на відповідній посаді, на даний час, немає.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку що, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи у проведенні з 03.08.2024 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щодо розрахунку відсоткового значення розміру суддівської винагороди 72 % (31 повних років стажу), та у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання, календарного періоду проходження строкової військової служби та стажу роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, згідно із заявою від 12.09.2024 року діяло не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Положеннями ст. 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
ОСОБА_1 з 19 березня 1993 року обраний суддею Володимирецького районного суду Рівненської області.
На час обрання позивача на посаду судді безстроково питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
В свою чергу, відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи вищенаведене, в даному випадку, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року, що становить 1 рік 11 місяців, та календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 03.11.1983 року по 04.11.1986 року, що становить 3 роки 2 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 01 рік 07 місяців 03 дні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та періоду проходження військової служби та стажу професійної діяльності є протиправною. Зворотні доводи скаржника про правомірність такої відмови, свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, тобто розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із його стажу повних 37 років повинно становити 84 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 34 % (17 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року, що становить 01 рік 11 місяців, календарний період проходження строкової військової служби в лавах військово-морського флоту з 03.11.1983 року по 04.11.1986 року, що становить 03 роки 2 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, що становить 01 рік 07 місяців 03 дні, визначивши суддівський стаж 37 років 10 місяців 10 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 31 років 04 місяці 06 днів, а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 03.08.2024 року, у розмірі 84 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.
Оскільки, сторонами не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, а тому, в силу приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції такому оцінки не надає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 460/13695/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
М.А. Пліш