Справа № 758/8604/25
(ЗАОЧНЕ)
01 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
В червні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просить суд, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 25500 грн, а також судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 28 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №4А-92 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 25500 грн. Щоб уникнути відкриття виконавчого провадження і блокування своїх банківських рахунків, позивач сплатив штраф у розмірі 25500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2137-586Т-ХНМ9-КА2Е від 11.11.2024. 18 грудня 2024 року рішенням Подільського районного суду міста Києва визнано протиправною та скасовано постанову №4А-92 від 28 жовтня 2024 року, дане рішення набрало законної сили 18.01.2025. Вказує, що 21 лютого 2025 року позивачем засобами поштового зв'язку подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою повернути безпідставно набуті грошові кошти в сумі 25500 грн, у відповідь на яку відповідач своїм листом від 20 березня 2025 року №02/5397 відмовив у задоволенні вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів, посилаючись на те, що відповідач не є розпорядником та отримувачем сплачених позивачем до бюджету коштів. Відтак, позивач змушений звернутись до суду з позовом про про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в порядку вимог ст.1212 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року, головуючим суддею у справі було визначено Будзан Л.Д.
16 червня 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26 вересня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі наявних у суду матеріалів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №4А-92 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 25500 грн.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 сплатив вказаний штраф у розмірі 25500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2137-586Т-ХНМ9-КА2Е.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Визнано протиправною та скасовано постанову, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення №4А-92 від 28 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25500 грн. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Згідно листа №02/5397 від 20 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів, посилаючись на те, що відповідач не є розпорядником та отримувачем сплачених позивачем до бюджету коштів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).
Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - ІНФОРМАЦІЯ_2 - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Публічно-правові відносини сторін цього спору припинилися.
Враховуючи те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року визнано протиправною та скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №4А-92 від 28 жовтня 2024 року, тому кошти, які позивач сплатив на виконання вказаної постанови в загальному розмірі 25500 грн до бюджету, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.
Спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.
У спірних правовідносинах таким органом є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України (ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України).
Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абз. 1 п. 5 розділу І Порядку № 787).
Відповідно до п. 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, (далі Порядок № 787), платник має право звернутись до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету, із обов'язковим зазначенням у ній інформації у визначеній Порядком послідовності.
У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев'ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
Однак, грошові кошти, перераховані до бюджету на підставі постанов про застосування такого стягнення, які надалі апеляційний адміністративний суд скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Мінфіну від 3 вересня 2013 року № 787.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.
З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду на момент сплати позивачем штрафу були юридичні підстави для такого платежу, а саме чинна постанова у справі про адміністративне правопорушення. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково або надмірно. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням про скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків повернення помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету, оскільки сплачена позивачем сума штрафу в загальному розмірі 25500 грн не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. На ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК.
Так, згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді коли первісно така підстава існувала, але у подальшому відпала.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з державного бюджету підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн, у зв'язку з документальним підтвердженням їх понесення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманні грошові кошти у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення складено 01.10.2025.
Суддя Будзан Л.Д.