печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42225/25-к
14 жовтня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №22025101110000142 від 20.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України.
В підготовчому судовому засіданні, прокурором було заявлене клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подані ним клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів. Мотивуючи клопотання прокурором зазначено, що обґрунтованість підозри та обвинувачення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів справи та вказують на доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Прокурор вказав, що строк тримання під вартою визначений ухвалою суду, закінчується 18.10.2025, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-які речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на шістдесят днів. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказавши про те, що таке клопотання не обґрунтоване доказами та базується на припущеннях з боку сторони обвинувачення. Щодо ризику переховування від суду захисник вказав, що його наявність не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання, такі мають бути реальними та доведеними. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде домірним для обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 вказав, що прокурор не обгрунтовав наявність ризиків, на які посилався у своєму клопотанні. Захисник акцентував увагу на те, що тримання під вартою це винятковий запобіжний захід, водночас прокурор при розгляді цього клопотання не зазначив підставу неможливості у застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, а у клопотанні такі відсутні. З урахуванням викладеного, захисник вважав за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника, щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з підстав викладених захисником.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився із твердженням свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Суд, дослідивши заявлені клопотання та долучені до них матеріали, заслухавши думку сторін кримінального провадження, а також висловленні заперечення, дійшов таких висновків.
авданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 .
У клопотанні прокурор стверджує, що ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_3 від суду; знищення речей; незаконного впливу на свідків та потерпілого цьому кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення ним інших кримінальних правопорушень), не зменшились та продовжують існувати.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 є тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. Означені покарання в разі визнання ОСОБА_3 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України №6 4/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, тож колегія суддів погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до запобіжного заходу, в ході попереднього судового розгляду та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
Прокурор також посилався на ризик знищення матеріалів, які мають значення для кримінального провадження.
Водночас надані прокурором аргументи щодо можливого знищення або спотворення речей не підтверджені жодними доказами в матеріалах справи та не свідчать про реальність такого ризику на час розгляду клопотання.
Оцінюючи ризик впливу на свідків та потерпілого, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження судом.
Отже, слушними є доводи прокурора щодо загрози того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб учасників з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у цій частині суд погоджується з доводами сторони захисту у його недоведеності, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_3 .
Водночас ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки ОСОБА_3 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою забезпечення умов для свого існування. Тим паче, що обвинувачений не працевлаштований, що може спонукати його до вчинення вказаних правопорушень для отримання прибутку.
У той же час, з боку сторони захисту не було надано доказів на підтвердження того, що вказаний ризик зменшився або припинив існувати.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість заявлених прокурором ризиків з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого, а також на відсутність відомостей вчинення ОСОБА_3 спроб впливу на свідків та потерпілих, суд вважає необґрунтованими.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність у продовжити обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Водночас суд вважає, що застосування домашнього арешту як запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам наведеним прокурором.
Керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд, під час дії воєнного стану не вбачає підстав задля визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 114-1 КК України.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .
У клопотанні прокурор стверджує, що ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_4 від суду; знищення речей; незаконного впливу на свідків та потерпілого цьому кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення ним інших кримінальних правопорушень), не зменшились та продовжують існувати.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачені ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 є тяжкими, відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. Означені покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності із призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, тож колегія суддів погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до запобіжного заходу, в ході попереднього судового розгляду та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
Проте, суд вважає, що посилання прокурора на ризик знищення речей є припущенням, яке не ґрунтується на конкретних діях або намірах обвинуваченого, а тому не може бути покладене в основу рішення про продовження запобіжного заходу.
У той же час, продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження цим складом суду.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у цій частині суд погоджується з доводами сторони захисту у його недоведеності, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки ОСОБА_4 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою забезпечення умов для свого існування. Тим паче, що обвинувачений не працевлаштований, що може спонукати його до вчинення вказаних правопорушень для отримання прибутку.
На переконання суду, вказані обставини свідчать про існування ризику щодо можливого вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 в ході розгляду клопотання наголошував, що тримання під вартою це винятковий запобіжний захід та прокурором при розгляді клопотання не зазначено підставу неможливості у застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, суд переконаний, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, на цій стадії судового розгляду буде недостатнім для запобігання доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, особистого зобов'язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
Застосування домашнього арешту як запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам визнаних судом доведеним.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність у обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд, під час дії воєнного стану не вбачає підстав задля визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 114-1 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.177-178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 12 грудня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 12 грудня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1