15 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3558/24 пров. № А/857/21063/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (головуючий суддя Димарчук Т.М., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 136 125,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 128 526,00 грн (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 00 копійок) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300) та перерахувати на рахунок UA428999980314010512000017443 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код ЄДРПОУ одержувача 38012494, одержувач: ГУК у Рівненській області/Ярослав.сіл.тг/ 18010300.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Суд першої інстанції не врахував, що майно вибуло з власності позивача в межах процедури примусового виконання рішення суду та через аукціон ще в 2019 році, а податкові зобов'язання наклали за 2021 р.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який наявний в матеріалах справи, приміщення складу «літ-3-1» було перереєстроване на нового власника ОСОБА_2 .
Очевидно ОСОБА_2 на інші нежитлові приміщення не реєстрував права власності, оскільки останні були знесені , тобто на 2019 р. цих приміщень вже не існувало.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області.
Як слідує з інформаційної довідки ГУ ДПС у Рівненській області про заборгованість по платежах до бюджету (а.с.3), розрахунку сум податкового боргу (а.с.4), витягу з ІС «Податковий блок» (зворотний бік облікової картки платника податків) (а.с.8) у відповідача наявна заборгованість за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 128 526 грн.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 128 526 грн виник внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання нарахованого ГУ ДПС у Волинській області за податковими повідомленнями-рішеннями:
від 13.05.2022 №0119075-2406-0308 на суму 11274,00 грн (за 2021 рік) - за нежитлові будівлі АВМ «ДІ» загальною площею 375,8 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 );
від 13.05.2022 №0119077-2406-0308 на суму 480,00 грн (за 2021 рік) - за нежитлові будівлі, авто вагова «ЖІ» загальною площею 16,0 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 );
від 13.05.2022 №0119078-2406-0308 на суму 116772,00 грн (за 2021 рік) - за нежитлові будівлі, свинарник «БІ» загальною площею 3892,4 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 ) (а.с.6-6 зворот).
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по платежах до бюджету, яка підлягає до стягнення за даним позовом становить 128 526 грн. Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Несплата відповідачем податкового боргу стала підставою для звернення ГУ ДПС у Рівненській області з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходи з того, що згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України
Судом першої інстанції з'ясовано, що підтверджується матеріалами справи, що податкові повідомлення-рішення від 13.05.2022 №0119075-2406-0308, від 13.05.2022 №0119077-2406-0308, від 13.05.2022 №0119078-2406-0308, якими ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, були надіслані контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим порядком з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, що є його податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України, однак не були вручені і повернулись на адресу податкового органу з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку про причини невручення/досилання «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України такі податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (а.с.7-7 зворот).
Відхиляючи доводи відповідача, проте, що він не згідний з винесеними податковими-повідомленнями рішеннями (про нарахування зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості), оскільки нерухоме майно в 2019 році було продано через ДП «СЕТАМ», а відтак у нього відсутні об'єкти нерухомості, які підлягають оподаткуванню, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оскільки позовною вимогою є стягнення податкової заборгованості, то відповідно предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, а саме, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
При цьому суд слушно зауважив, що відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
З урахуванням строків давності, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З огляду на це правильним є твердження, що у разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у строк, визначений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, не сплатив, податкові повідомлення-рішення, які слугували підставою для стягнення з відповідача податкового боргу у даній справі не оскаржував.
Відтак вірним є висновок, що станом на день розгляду справи, нараховані контролюючим органом грошові зобов'язання, відповідно до вищевказаних податкових повідомлень-рішень, є узгодженими, але не сплаченими у встановлені строки, тобто перетворились на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
26.09.2019 позивач сформував та надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» №164710-52, з якої вбачається, що станом на 25.09.2019 загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 7260,00 грн та яка була надіслана відповідачу однак не була вручена і повернулась на адресу податкового органу з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку про причини невручення/досилання «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5-5 зворот).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу. Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ф» від 26.09.2019 №164710-52 або сплати сум податкового боргу відповідач у матеріалах справи не має.
Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи відповідача про те, що нерухоме майно, яке належало йому в 2019 році було продано через ДП «СЕТАМ», а відтак відсутні об'єкти нерухомості, які підлягають оподаткуванню, оскільки відповідно до актуальної Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (дата формування 21.05.2024), а саме з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у відповідача наявні у власності об'єкти нерухомості, за які контролюючим органом нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: нежитлова будівля АВМ «ДІ» загальною площею 375,8 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 ); нежитлова будівля, авто вагова «ЖІ» загальною площею 16,0 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 ); нежитлова будівля, свинарник «БІ» загальною площею 3892,4 кв м (за місцем розташування: АДРЕСА_1 ), які придбані відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2007 №2879 (а.с.32-33).
Враховуючи, що визначене відповідачу податкове зобов'язання у сумі 128 526,00 грн є узгодженим та не сплачене ним у встановлений строк, суд дійшов підставного висновку про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №140/3558/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула