печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49786/25-ц
пр. № 2-о-425/25
про залишення заяви без руху
13 жовтня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
09 жовтня 2025 року вказана заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 13 жовтня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особи справляється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у частині першій статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 3 028, 00 грн.
Відповідно, сума судового збору за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження фізичною особи в даному випадку становить 484, 48 грн.
Як вбачається, заявником приєднано до заяви квитанцію ID: 3800-4265-3440-2513 від 03 жовтня 2025 року про сплату судового збору в розмірі 205,60 грн.
Таким чином, заявнику для усунення недоліків потрібно доплатити судовий збір в належному розмірі - 278, 88 грн.
Разом з тим, частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі N 826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі N 823/1940/18, від 25 січня 2021 року у справі N 914/1131/20, від 26 січня 2023 року справі N 300/2484/22 та від 27 січня 2023 року у справі N 300/2202/22.
Додана до заяви квитанція ID: 3800-4265-3440-2513 від 03 жовтня 2025 року про сплату судового збору в розмірі 205,60 грн. не є належним документом, що підтверджує сплату судового збору, оскільки перевіркою зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вказаною квитанцією підтвердження не встановлено.
До поданої позовної заяви не додано підтвердження установи банку чи відділення зв'язку, яка прийняла платіж, про сплату судового збору у сумі 205, 60 грн з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, не надано підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про зарахування його до спеціального фонду цього бюджету.
За таких обставину, заявнику необхідно надати до суду докази про сплату судового збору у загальному розмірі 484, 48 грн. та підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, залишити без руху, надавши заявникові строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає спливати з дня отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова