печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49885/25-ц
пр. № 2-9736/25
про залишення позовної заяви без руху
13 жовтня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -
09 жовтня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 10 жовтня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у частині першій статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 3 028, 00 грн.
Відповідно, сума судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру в даному випадку становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - 15 140, 00 грн.
У відповідності до частини 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Як вбачається, позивачами приєднано до матеріалів справи дві платіжні інструкції про сплату судового збору, одна із них за № Х643-С28Н-1Х4А-1К5В від 15 червня 2024 року, платник ОСОБА_1 про сплату судового збору в розмірі 15 140, 00 грн., інша з них в нечитабельному вигляді.
Таким чином вбачається, що подана квитанція від позивача ОСОБА_2 не відповідає вимогам допустимої якості.
Відтак, позивачеві потрібно подати до суду квитанцію належної якості з чітким друком тексту, згідно з прийнятими стандартами.
Разом з тим, частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі N 826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі N 823/1940/18, від 25 січня 2021 року у справі N 914/1131/20, від 26 січня 2023 року справі N 300/2484/22 та від 27 січня 2023 року у справі N 300/2202/22.
Додана до позовної заяви квитанція № Х643-С28Н-1Х4А-1К5В від 15 червня 2024 року на суму 15 140, 00 грн не є належним документом, що підтверджує сплату судового збору, оскільки перевіркою зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вказаною квитанцією підтвердження не встановлено.
До поданої позовної заяви не додано підтвердження установи банку чи відділення зв'язку, яка прийняла платіж, про сплату судового збору у сумі 15 140,00 грн з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, не надано підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про зарахування його до спеціального фонду цього бюджету.
За таких обставину, позивачу ОСОБА_2 необхідно надати до суду докази про сплату судового збору у розмірі 15 140, 00 грн. належної якості в читабельному вигляді, а також підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а позивачу ОСОБА_1 надати до суду підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на підставі платіжної інструкції № Х643-С28Н-1Х4А-1К5В від 15 червня 2024 року.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, - залишити без руху, надавши заявникові строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає спливати з дня отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова