14 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19848/24 пров. № А/857/11047/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (судді Морської Г.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/19848/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування у повному обсязі ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком стажу роботи на КП "Бориславводоканал" з 01.04.2010 по 31.12.2010 зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у КП "Бориславводоканал" з 01.04.2010 по 31.12.2010.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 14.09.2012, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (зі змінами, далі - Закон № 1058). На адресу Головного управління 25.04.2023 надійшла поштою заява позивачки щодо відсутності відомостей про страховий стаж, який враховується при призначенні пенсії за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, яка зареєстрована відповідно до Закону України “Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Головним управлінням листом від 14.05.2024 №13108-13317/К-57/8-1300/24 надіслано позивачу відповідь на звернення, яким повідомлено, що немає підстав для зарахування періоду роботи з 01.04.2010 по 31.12.2010 до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також зазначає, що позивачка не зверталась із заявою встановленої форми про проведення перерахунку її пенсії, відтак рішення пенсійного органу із цього питання не приймалось.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 14.09.2012, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
На адресу Головного управління надійшла заява позивачки щодо відсутності відомостей про страховий стаж, який враховується при призначенні пенсії за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, яка зареєстрована відповідно до Закону України “Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР.
Головним управлінням листом від 14.05.2024 № 13108-13317/К-57/8-1300/24 надіслано позивачу відповідь на звернення, яким повідомлено наступне: “… Ви отримуєте пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.09.2012. За документами пенсійної справи страховий стаж становить 46 років 01 місяць 22 дні, відповідно коефіцієнт стажу- 0,46083. Індивідуальний коефіцієнт заробітку, обчислений із сум заробітної плати за весь період страхового стажу з 01.05.1995 по 28.02.2022 з урахуванням оптимізації становить 1,01931. Розмір пенсійної виплати станом на 01.05.2024 становить 4020,95 грн. … Одночасно повідомляємо, що в реєстрі застрахованих осіб на Вас по Комунальному підприємстві "Бориславводоканал" інформація про сплату внесків за період з квітня по грудень 2010 року відсутня. Комунальне підприємство "Бориславводоканал" (код згідно з ЄДРПОУ 03348531) 17.07.2019 визнано банкрутом та згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 07.10.2021 ліквідовано. Станом на дату ліквідації у підприємства була наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхові внески було сплачено по березень 2010 року. Таким чином, в центральному сховищі обліку страхових внесків дані щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з квітня по грудень 2010 року по Комунальному підприємству "Бориславводоканал" відсутні. Періоди, за які не сплачений страховий внесок, не враховуються до страхового стажу…».
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст.3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. “Про введення воєнного стану в Україні», затв. Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р. (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Доводи позивачки про те, що внаслідок невиконання КП “Бориславводоканал» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України вона позбавлена належної соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту є обгрунтованими, адже відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період із 01.04.2010 до 31.12.2010 за КП “Бориславводоканал» не є підставою для позбавлення позивачки права на зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи.
Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхових внесків підприємством не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки із 01.04.2010 до 31.12.2010 у КП “Бориславводоканал».
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання помилковим посилання відповідача про необхідність звернення позивачки до пенсійного органу із заявою встановленого зразка для прийняття рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, який у подальшому може бути оскаржений до суду. Оскільки у даній справі оскаржується бездіяльність відповідача щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботи із 01.04.2010 до 31.12.2010 у КП “Бориславводоканал», який протиправно не зарахований під час призначення пенсії за віком. Також суд зауважує, що відповідач не заперечував щодо належного заповнення трудової книжки позивачки, де наявні записи про її роботу у КП “Бориславводоканал» у спірний період.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №380/19848/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 14.10.2025