13.10.2025 Справа № 756/9234/25
№ 1-кп/756/1571/25
№ 756/9234/25
іменем України
13 жовтня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою технічною освітою, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2001 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
-вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2007 за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.;
-вироком Подільського районного суду м. Києва від 18.06.2008 за ст. 128 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт;
-вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27.10.2009 за ч. 2 ст. 389 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді арешту на строк 4 місяці 15 днів;
-вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2011 за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та конфіскацією майна;
-вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.11.2018 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням статей 69, 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
31 березня 2025 року, близько 22 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 20, біля під'їзду №1, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - з однієї сторони, та ОСОБА_7 , який перебував разом зі своїм сином ОСОБА_8 , - з іншої сторони, виник словесний конфлікт. У ході конфлікту ОСОБА_5 почав словесно ображати та штовхати потерпілого ОСОБА_7 . У свою чергу, потерпілий застосував газовий балончик з вмістом сльозогінного газу дратівливої дії у напрямку ОСОБА_5 .
У подальшому, поблизу будинку №16 по вул. Бережанській, що у м. Києві, у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, дістав з кишені ніж та наніс його лезом один удар в область грудної клітки ОСОБА_7 , внаслідок чого останній зазнав тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з переломом 4-го ребра праворуч, ушкодженням середньої частки правої легені, що супроводжувалося явищами пневмогемотораксу.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав та суду показав, що 31 березня 2025 року, близько 22 год., він та його знайомий ОСОБА_6 , перебували поблизу будинку № 20 по вул. Бережанській, що у м. Києві. У цей же час та місці також знаходився потерпілий ОСОБА_7 з свої сином.
У подальшому, між ОСОБА_7 - з однієї сторони, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - з іншої, виник словесний конфлікт та штовханина. Під час конфлікту потерпілий застосував проти ОСОБА_5 балончик з сльозогінним газом. У свою чергу, ОСОБА_5 , у ході конфлікту, дістав ножа та наніс один удар в груди потерпілого ОСОБА_7 .
Під час допиту ОСОБА_5 вказав, що завдав удару ножем з метою самозахисту від неправомірних дій потерпілого.
Однак, після дослідження доказів та відповідаючи на уточнюючі питання учасників судового провадження, обвинувачений повідомив, що на час нанесення удару ножем, жодної небезпеки для його життя чи здоров'я, зі сторони потерпілого, не було.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 31 березня 2025 року, близько 22 год., він з сином знаходився поблизу місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 . У цей же час, біля будинку також знаходились ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
У подальшому, між потерпілим та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 виник словесний конфлікт та штовханина. Під час конфлікту ОСОБА_7 застосував проти ОСОБА_5 газовий балончик, а ОСОБА_5 дістав ножа та наніс один удар йому в груди.
Потерпілий вказав, що удар ножем був нанесений у той момент, коли конфлікту вже не було та він з сином повертався до свого будинку.
Свої показання потерпілий підтвердив також під час проведення слідчого експерименту від 09.04.2025, відеозапис проведення якого судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що 31 березня 2025 року, близько 22 год., він з батьком ( ОСОБА_7 ) знаходився поблизу місця проживання, а саме будинку АДРЕСА_2 . Біля вказаного будинку також знаходились ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , з якими у батька виник конфлікт.
Під час конфлікту ОСОБА_7 застосував проти ОСОБА_5 газовий балончик, а ОСОБА_5 дістав ножа, яким наніс удар батьку в груди.
Свої показання свідок ОСОБА_8 підтвердив також під час проведення слідчого експерименту від 09.04.2025, відеозапис проведення якого судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що 31 березня 2025 року, близько 22 год., він з ОСОБА_5 знаходився поблизу будинку № 20 по вул. Бережанській, що у м. Києві. Біля вказаного будинку також знаходились ОСОБА_7 і його син - ОСОБА_8 .
У подальшому, між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт та штовханина. Під час конфлікту ОСОБА_7 застосував проти ОСОБА_5 газовий балончик, а ОСОБА_5 дістав ножа, яким наніс удар в груди ОСОБА_7 .
Свідок вважає, що ОСОБА_5 завдав удар ножем з метою самозахисту від дій потерпілого.
З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 042-803-2025 від 19.05.2025 вбачається, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_7 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 31.03.2025 о 22 год. 20 хв., у нього було виявлено наступне тілесне ушкодження:
-проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа: рана на передній поверхні грудної клітки справа по середнє-ключичній лінії в проекції 4-го міжребер?я (розміром 2,0х0,5 см), від якої йде рановий канал, який проникає в плевральну порожнину, з переломом 4-го ребра праворуч, ушкодженням середньої частки правої легені, що супроводжувалося явищами пневмогемотораксу (наявність у плевральній порожнині повітря та крові), яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Характер та морфологія виявленого тілесного ушкодження, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вищевказане поранення утворилося за рахунок однократної ударної дії предмету/предметів, якому/яким притаманні колюче-ріжучі властивості (на кшталт ножа/ножів), та може бути спричинено у строк та при обставинах, вказаних в описовій частині постанови про призначення експертизи, тобто 31.03.2025.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в судовому засіданні доведена в повному обсязі і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
При оцінці показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_6 , суд звертає увагу на роз'яснення, що містяться у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», в яких зазначено:
- згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч. 2 ст. 38 КК перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, - умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. У зв'язку з цим кримінальна відповідальність за такі дії настає лише у випадках, спеціально передбачених статтями 118 та 124 КК. Коли при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст. 124 КК;
- щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
Як було встановлено в судовому засіданні, у тому числі з показань обвинуваченого, на час нанесення удару ножем, жодної небезпеки для його життя чи здоров'я, зі сторони потерпілого, не було.
Крім того, як убачається з висновку експерта № 042/1-118-2025 від 04.04.2025, при проведенні судово-медичного огляду ОСОБА_5 , на шкірних покровах та видимих слизових оболонках останнього не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень.
Також, в судовому засіданні було досліджено відеозапис затримання 01.04.2025 ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, з якого також не убачається наявність у ОСОБА_5 будь-яких видимих тілесних ушкоджень, які б могли свідчити про протиправність дій потерпілого.
Таким чином, дії ОСОБА_5 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразились в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, вчиненим із прямим умислом.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.
Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, зокрема те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, однак з 15.07.2016 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», за місцем проживання характеризується посередньо.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції інкримінованої йому статті, оскільки це покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого статей 69, 75 КК України.
Враховуючи обраний вид покарання, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, приймаючи до уваги обставини, визначені пунктами 2, 3, 5 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 01 квітня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили, - залишити без зміни.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року на майно, а саме: чоловічу кофту сірого кольору з наскрізним отвором в грудному відділі, куртку жовтого кольору з білими вставками, штани сірого кольору з коричневим поясом та кросівки білого кольору марки «Rebook».
Речові докази по справі, а саме:
-чоловічу кофту сірого кольору з наскрізним отвором в грудному відділі, куртку жовтого кольору з білими вставками, штани сірого кольору з коричневим поясом та кросівки білого кольору марки «Rebook» (квитанції № 003000 та № 009001), - повернути потерпілому ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1