Справа №:755/17692/25
Провадження №: 4-с/755/139/25
"15" жовтня 2025 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 (боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (стягувач), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівна, про визнання незаконними дій приватного виконавця, скасувати постанову про розшук автомобіля та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Литвин В.В., звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на дії приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівна.
Вивчивши матеріали поданої до суду скарги на дії державного виконавця та долучені до неї документи на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства при зверненні до суду, суддя приходить до наступних висновків.
За змістом положень частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал місцевих загальних судів, які винесені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, мають розглядатись в порядку визначеному ст.447 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з положень частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Тобто правом на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення наділені стягувач та боржник.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівна, які здійснено приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № ВП НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №755/13153/23 виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення боргу за кредитним договором у сумі 202912 гривень 46 копійок, де боржником виступає ОСОБА_2 , стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина п'ята статті 186 ЦПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Отже, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-591/11 від 08.06.2022.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не наділена правом звернення до суду із скаргою в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а порушене її право підлягає захисту в порядку позовного провадження на підставі ст. 4 ЦПК України шляхом пред'явлення відповідного позову до загального місцевого суду згідно правил судової юрисдикції. тому в прийнятті скарги має бути відмовлено.
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті скарги на дії приватний виконавця виконавчого округу міста Києва Уманець Наталі Олегівна щодо визнання незаконними дій приватного виконавця, скасувати постанову про розшук автомобіля та зобов'язати вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З текстом ухвали можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua