Справа №:755/19494/25
Провадження №: 1-кс/755/3742/25
"14" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003158 від 01.10.2025 року, про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
До Дніпровського районного суд м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003158 від 01.10.2025 року, про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 30.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа збуває психотропну речовину, обіг якої заборонено - мефедрон.
01.10.2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено планшет «Lenovo», IMEI: НОМЕР_1 , ноутбук сірого кольору із зарядкою, мобільний телефон марки «Iphone» в чохлі зеленого кольору, мобільний телефон марки «ОРРО», мобільний телефон марки «Vivo», які постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 01.10.2025 року вказані речі визнано речовими доказами.
Враховуючи викладене, з метою збереження речового доказу прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна був повідомлений належним чином про дату та час розгляду клопотання, відповідно до ст. 172 КПК України неприбуття за судовим викликом власника майна, не є перешкодою для розгляду клопотання.
Вислухавши доводи прокурора, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно, на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою збереження речового доказу, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно, шляхом заборони розпорядження та користування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на: планшет «Lenovo», IMEI: НОМЕР_1 , ноутбук сірого кольору із зарядкою, мобільний телефон марки «Iphone» в чохлі зеленого кольору, мобільний телефон марки «ОРРО», мобільний телефон марки «Vivo», із забороною розпорядження та користування, з метою збереження речового доказу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: