08 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 466/329/25 пров. № А/857/21256/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З. М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року (суддя - Свірідова В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - 13.05.2025),
в адміністративній справі №466/329/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про скасування постанови та рішення,
встановив:
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 №350 від 27.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; 2) скасувати рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін від 31.12.2024 за №1.
Відповідачі позовних вимог не визнали, вважаючи такі безпідставними, в суді першої інстанції кожен подав відзив на позовну заяву. Відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а відповідач-2 просив залишити позовну заяву без розгляду, покликаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08.05.2025 позов задоволено. Скасовано постанову №350 від 27 листопада 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП. Скасовано рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін від 31 грудня 2024 року за №1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача по 605,60 грн на користь позивача судовий збір.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції зроблений висновок з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами, а будь-яких обґрунтувань, обставин і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом останнім не наведено. Щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, то за наявними у матеріалах справи про вчинене адміністративне правопорушення документами підтверджується факт неприбуття позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк, що утворює у собі склад правопорушення, передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові. Вказує апелянт, що оскаржені позивачем постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 №350 від 27.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення та рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 №1 від 31.12.2024 щодо залишення цієї постанови без змін, винесені в межах повноважень і у визначений законодавством спосіб, а тому немає підстав для їх скасування.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Відносно позивача ОСОБА_1 27.11.2024 складено протокол №350 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.12).
27 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №350 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді накладення штрафу у сумі 17000,00 гривень (а.с.11).
За змістом оскаржуваної постанови, позивач прибув 27.12.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , оповіщений належним чином про виклик для уточнення даних на 16.10.2024, повістку отримав засобами поштового зв'язку, проте до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибував, про причини неявки не повідомляв, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись з винесеною постановою №350 від 27.11.2024, позивач звернувся до вищестоящого органу зі скаргою.
Рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.12.2024 за №1 постанову від 27.11.2024 №350 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 06.12.2024 без задоволення (а.с.14).
Вважаючи прийняту відповідачем-1 постанову №350 від 27.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та рішення відповідача-2 від 31.12.2024 за №1 протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача-2, суд апеляційної інстанції частково не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 №350 від 27.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., та рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.12.2024 за №1 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №350 від 27.11.2024.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08.05.2025 у цій справі, яким повністю задоволено позовні вимоги, не оскаржене відповідачем-1 в апеляційному порядку, зокрема, в частині що стосується цього відповідача про скасування постанови №350 від 27 листопада 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, та про стягнення із цього відповідача в користь позивача судового збору в розмірі 605,60 грн.. Тому у цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає апеляційній перевірці.
Відносно апеляційної скарги відповідача-2 в частині щодо правомірності прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення від 31.12.2024 за №1 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №350 від 27.11.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 287 КУпАП передбачено право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною другою статті 288 КУпАП визначено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст.289 КУпАП).
Як визначено статтею 292 КУпАП, скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України.
Положення статті 293 КУпАП передбачають, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно ст.295 КУпАП, копія рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Глава 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення» КУпАП передбачає альтернативний спосіб захисту прав - оскарження постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд.
З метою всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи апеляційним судом було направлено ІНФОРМАЦІЯ_6 вимогу про надання Восьмому апеляційному адміністративному суду копії матеріалів справи за скаргою ОСОБА_1 на постанову ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.11.2024 №350 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210-1 КУпАП, за результатами якої було прийнято рішення від 31.12.2024 №1 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін.
Так, із отриманих апеляційним судом матеріалів встановлено, що скарга ОСОБА_1 на постанову ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.11.2024 №350 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210-1 КУпАП була подана 06.12.2024 відповідно до частини 2 статті 288 КУпАП в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.12.2024 за №1 постанову від 27.11.2024 №350 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 06.12.2024 без задоволення.
Листом від 02.01.2025 року за №1159/1/7 вказане рішення направлено позивачу та отримане ним 03.01.2025.
З позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду 13.01.2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що скарга до ІНФОРМАЦІЯ_4 та позовна заява до адміністративного суду, щодо оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.11.2024 №350 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210-1 КУпАП були подані позивачем із дотриманням встановленого законодавством 10-ти денного строку.
Щодо процедури прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення від 31.12.2024 за №1, то таке прийнято відповідно до вимог процесуального закону, в межах повноважень і у визначений законом спосіб.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скасування рішення вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) за результатами негативного розгляду скарги на постанову органу (посадової особи) про притягнення до адміністративної відповідальності не призводить до відновлення порушеного права, а тому позовна вимога про його скасування не є належним способом відновлення порушеного права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції формує висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оскарження рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін від 31.12.2024 за №1, задоволенню не підлягають, на що суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив у цій частині помилкове рішення.
На підставі наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції допустив часткове порушення норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції, згідно вимог статті 317 КАС України, слід скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін від 31.12.2024 року за №1, у зв'язку із цим і стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судового збору у розмірі 605,60 грн., та ухвалити у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до положень статті 139 КАС України понесені відповідачем як суб'єктом владних повноважень судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №466/329/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та рішення - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін від 31 грудня 2024 року за №1, та про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн., - і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У решта частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №466/329/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 14.10.2025 року