Справа № 560/741/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
15 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у застосуванні при обчисленні призначеної мені пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.07.2024 із застосуванням при її розрахунку середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та всупереч статті 40 вказаного Закону, розмір пенсії розраховано із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, тобто не за останні три календарні роки. Просить позов задовольнити.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки при розрахунку заробітку для обчислення пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком з 10.07.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2021-2023 роки), з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
З 13.11.2016 позивачці призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, обчислену відповідно до положень Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV).
З 10.07.2024 позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки.
На звернення позивачки, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило про те, що підстав для застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший немає.
Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, позивач звернулася до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачці призначена вперше, мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Тому, відповідно до частини 1 статті 44, частини 1 статті 45 Закону №1058-IV при переведенні показник, який повинен був застосовуватися як розмір обчислення, мав відповідати середній заробітній платі за 2021-2023 роки, як це передбачено частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV.
Отже, відповідач неправомірно застосував для визначення розміру пенсії відповідно до Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачу до її переходу з 10.07.2024 на пенсію за віком вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України № 1788-XII, тому має місце не нове призначення пенсії, а переведення на інший вид, що не передбачає застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки у зв'язку з переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно Закону №1058-IV, чинним законодавством не передбачено.
Позивачка не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормами статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відтак, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Статтею 45 Закону №1058-ІV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Позивач з 13.11.2016 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ. При цьому, призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у липні 2024 відбулося вперше.
Отже, при обчисленні пенсії вперше за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.