Справа № 120/8209/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
15 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"; зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, який не надав належно оцінку усім доданим до рапорту документам, які дають підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (через сімейні обставини). Так, позивач наголосив, що необхідність постійного догляду може бути підтверджено відповідним медичним висновком ЛЛК, що підтверджується правовою позицією Верховного суду у справі № 120/1909/23. Окрім того, зазначив, що на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого ступеня споріднення ним надано копію свідоцтва про розірвання шлюбу батька з матір'ю, що виключає необхідність надання витягу із реєстру цивільного стану. Більш того, в рапорті позивач клопотав перед командуванням направити запит для складання акту обстеження сімейного типу військовослужбовця, однак відповідачем не вживалися такі заходи щодо перевірки наявності підстав для його звільнення. Вважаючи зазначене, відповідач розглянувши рапорт позивача від 20.05.2025 виніс передчасне та протиправне рішення, зазначивши про відсутність підстав для його звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
20.05.2025 позивач звернувся із рапортом щодо звільнення його з військової служби за підпунктом г підпункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини).
У вказаному рапорті позивач повідомив про наявність у нього підстав для звільнення з військової служби за наведеною вище підставою у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за батьком, ОСОБА_2 , який за рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи, та за висновком № 2 від 14.03.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі потребує постійного стороннього догляду.
Як вказує позивач, до поданого рапорту ним долучено копії наступних документів:
копія свідоцтва про народження позивача - на підтвердження родинних відносин із ОСОБА_2 ;
копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;
копії свідоцтв про народження дітей позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 та свідоцтва про Зміну прізвища ОСОБА_5 ;
копія свідоцтва про одруження;
довідка про встановлення факту фактичного проживання та реєстрації громадян - про місце проживання родини позивача;
копія паспорту громадянина України батька позивача ОСОБА_2 ;
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;
копія свідоцтва про народження батька позивача, ОСОБА_2 ;
копія Свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ;
копія витягу із Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №116/25/264/В від 03.03.2025р.;
копії Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю Номер Витягу №116/25/264/І від 03.03.2025р.;
копія висновку №2 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.03.2025р.;
копія паспорту громадянина України дідуся ОСОБА_7 та копія картки платника податків;
копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.07.1998р. ОСОБА_7 ;
копія довідки МСЕК серія 2-18 АВ №032295 від 19.11.2003 р. ОСОБА_7 ;
копія довідки форми 5 рідного брата позивача, що проходить військову службу за контрактом - ОСОБА_8 ;
копія паспорту громадянина України брата ОСОБА_8 - та картки платника податків;
копія свідоцтва про народження брата ОСОБА_8 ;
заява ОСОБА_2 про обрання для утримання сина ОСОБА_1 .
Листом начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_9 у задоволені рапорту позивача відмовлено через недоведеність ним факту необхідності у здійсненні за батьком постійного догляду. Зокрема зазначено, що витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 03.03.2025. Щодо висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на професійній основі від 14.03.2025 № 2, то з такого вбачається, що ОСОБА_2 не потребує постійного догляду, а - догляду вдома.
Також вказано, що до рапорту не додано один із документів, що підтверджує відсутність у батька позивача інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення.
Позивач із таким рішенням відповідача не погоджується, вважає що долучені до поданого рапорту документи в повній мірі підтверджують обставини щодо необхідності здійснення ним постійного догляду за його батьком, як особою з інвалідністю ІІ групи, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон N 2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Колегія суддів зазначає, що норми Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" поширюються на військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). Цей закон регулює загальний військовий обов'язок та військову службу для громадян України, а ДПСУ належить до переліку військових формувань, на які поширюється дія цього Закону.
Прикордонники, які проходять військову службу, мають статус військовослужбовців.
Відносини щодо проходження служби в Державній прикордонній службі України регулюються не лише спеціальним Законом України «Про Державну прикордонну службу України», а й загальними нормами законодавства, що стосуються військового обов'язку та служби.
Процедури, що стосуються проходження військової служби, як-от порядок укладення контракту, присвоєння звань, звільнення з військової служби тощо, визначаються з урахуванням норм Закону «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, для військовослужбовців ДПСУ діють ті ж самі правила і положення, що і для інших військовослужбовців, за винятком окремих особливостей, визначених спеціальним законодавством, що стосується безпосередньо діяльності прикордонної служби.
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону N 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців під час дії воєнного стану, передбачені частиною 4 цієї статті.
Зокрема, у пункті 2 частини статті 26 Закону № 2232-XII вказано, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за наявності таких підстав:
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік таких сімейних обставин, до яких відноситься в тому числі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII).
Тобто, відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4, пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону N 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи .
Таким чином, законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду та відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як з'ясовано судом, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із оскарженням дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за його батьком, особою з інвалідністю ІІ групи.
Зокрема, із листа, яким відмолено позивачу у задоволенні рапорту вбачається, що підставою для відмови позивачу у звільненні слугувала саме недоведеність ним факту необхідності у здійсненні постійного догляду за його батьком з тих причин, що наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 та висновок ЛКК № 2 від 14.03.2025 не є належними доказами на підтвердження необхідності у здійснення постійного догляду. Окрім того, до рапорту не надано документи, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача, зокрема, до рапорту не додано витяг з реєстру актів цивільного стану батька, що унеможливлює перевірити чи перебуває він у шлюбі.
Так, в ході розгляду цієї справи сторонами не заперечується та обставина, що позивач є сином ОСОБА_2 , якому відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 встановлено ІІ групу інвалідності з 21.02.2025 безстроково.
Відповідач вважає, що оскільки у відповідному рішенні відсутня вказівка на те, що ОСОБА_2 має потребу в постійному догляді, тому висновок ЛКК № 2 від 114.03.2025 за формою № 080-2/о не можуть бути належними доказами необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, за батьком позивача.
Надаючи оцінку допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за своїм батьком в цілях можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.
Відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
П.1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно_спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Відповідно. пункту 40 Порядку, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 “Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 97, ст. 6315); ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
Відповідно до п.12 Критерій встановлення інвалідності, затвердженої постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338 (далі - Критерії № 1338) Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Відповідно до переліку відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи вноситься рішення щодо визначення потреби в постійному догляді.
Як наголошує відповідач, у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 116/25/264/В від 03.03.2025 зазначено, що рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді "не застосовується". Таким чином, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слугує підтвердженням наявності у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, та у свою чергу свідчить про відсутність потреби у постійному догляді станом на 03.03.2025.
Проте, з такими доводами відповідача суд не погоджується та зауважує, що відповідним рішенням встановлено ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 , а термін "не застосовується" не слід ототожнювати з поняттям "не потребує".
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 “Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання».
Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Щодо осіб, які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23, від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Системний аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що необхідність постійного стороннього догляду може підтверджуватися також відповідним медичним висновком ЛКК в наступних випадках:
- особам з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися (форма 080-4/о);
- громадянам похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують постійного догляду (форма 080-2/о);
- людям з інвалідністю I чи II групи, що виникла внаслідок психічного розладу (за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667).
Отже абзац 8 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою в цілях підтвердження підстави звільнення військовослужбовця з військової служби: або висновок МСЕК, або висновок ЛКК закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Щодо підтвердження необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 висновком ЛКК, виданим КНП "ЦПМСД ГМР м.Гайсин" № 2 від 14.03.2025 колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідний висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, у наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми 080-2/о, містить визначення потреби у отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 - батьком позивача, містить усі обов'язкові реквізити, зокрема печатки та підписи усіх членів комісії, щодо не заповнення п. 4, то суд зауважує, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості, достовірності чи відповідності формі медичних документів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий позивачем висновок ЛКК № 2 форми 080-2/о складений лікарсько-консультативною комісією, виданий КНП "Центр ПМСД ГМР м.Гайсин", в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є достатньою підставою для висновку, що така особа потребує постійного догляду у розумінні підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону № 2232.
Щодо доводів відповідача щодо не доведення позивачем відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача, зокрема не надання позивачем до рапорту витягу з реєстру актів цивільного стану, що унеможливлює перевірити інформацію чи перебуває батько позивача у шлюбі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого ступеня споріднення до рапорту позивачем було додано копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , яким підтверджено, що шлюб між батьком позивача, ОСОБА_2 , та матір'ю позивача, ОСОБА_6 , розірвано 18.10.2024, про що складено відповідний актовий запис № 62.
Відтак, доводи відповідача про не надання позивачем до рапорту витягу з реєстру актів цивільного стану, що унеможливлює перевірити інформацію чи перебуває батько позивача у шлюбі, суд оцінює критично та вважає, що відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу таку обставину позивачем підтверджено належним доказом.
Відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов'язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).
З огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами позивача, що до рапорту він надав докази на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», тому відмова НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби під час дії воєнного стану ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком за викладених відповідачем підстав є протиправною.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2025, суд зазначає наступне.
Вирішення питання про звільнення військовослужбовців з військової служби надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Разом з тим, позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Колегія суддів погоджується із тим, що така вимога підлягає задоволенню, а отже слід зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.