Справа № 240/9471/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування пільг з 01.01.2024 ОСОБА_1 , як учаснику війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має право на користування 50-відсотковою знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити з 01.01.2024 нарахування ОСОБА_1 пільг, як учаснику війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має право на користування 50-відсотковою знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника війни та право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, про що свідчить наявне в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.06.2022.
11.04.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про виплату пільг на житлово-комунальні послуги, за результатами розгляду якої отримав лист від 16.04.2024, яким повідомлено про відсутність підстав для нарахування таких пільг. Відмова відповідача у задоволенні заяви мотивована перевищенням величини сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу граничної межи податкової соціальної пільги, встановленої у розмірі 4 240 грн.
Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача та наголошує, що починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена ч.6 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо необхідності дотримання умови неперевищення сукупного доходу сім'ї за попередні шість місяців в розрахунку на одну особу величини доходу який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на що просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити йому з 01.01.2024 нарахування пільг, як учаснику війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щодо оплати житлово-комунальних послуг.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни врегульовує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Поняття та зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII визначені розділом ІІ.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (ч.4 Закон №3551-XII).
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст.5 Закону №3551-XII).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.14 Закону №3551-XII 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
Пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII визначено, що 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього (ч.2 ст.14 №3551-XII).
Відповідно до вимог ч.3 ст.14 Закону №3551-XII, площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII ст.14 Закону №3551-XII доповнено ч.6, яка передбачала, що пільги, передбачені п.п.1, 2, 4, 5, 6 та 18 ч.1 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 за №12-р/2018 ч.6 ст.14 Закону №3551-XII визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Конституційний Суд України у прийнятому рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 дійшов висновку, що внесені зміни у ч.6 ст.14, ч.2 ст.16 Закону №3551-XII щодо дотримання умов для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні ч.5 ст.17 Конституції України. При цьому, зазначив, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них ч.1 ст.65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч.5 ст.17 Конституції України в поєднанні з ч.1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
У згадуваному рішенні Конституційний Суд України відтермінував на 3 (три) місяці втрату чинності ч.6 ст.14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або ж встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.
Отже починаючи з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) ч.6 ст.14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Таким чином, що з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не є необхідною умова, яка була передбачена ч.6 ст.14 Закону №3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні висновки уже були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 19.11.2024 у справі № 560/1385/24, від 17.03.2025 у справі № 560/8075/24 та від 22.09.2025 у справі № 560/5013/25.
Проте відповідачем безпідставно не було враховано при розгляді зверненні позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг висновків Конституційного Суду України викладених у рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018.
А тому відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні пільг, передбачених ст.14 Закону №3551-XII, допустив порушення його прав як учасника війни.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.