Справа № 240/5869/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у застосуванні при обчисленні з 01 січня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення, обчисленого із використанням такої розрахункової величини, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня календарного року в період з 01 січня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач установив та виплачував грошове забезпечення у спірний період з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року, що призвело до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишено без розгляду, а в іншій частині продовжено розгляд справи.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнані протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо розрахунку ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року перерахунок грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішення відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене рішення, прийняти нове - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
На обгрунтування заявленого відповідачем зазначено, що на момент проведення позивачу нарахування та виплати грошового забезпечення пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) передбачав використання такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року, тому правові підстави для проведення розрахунку грошового забезпечення із використанням розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня календарного року, на переконання відповідача - відсутні.
Правом оскарження судового рішення позивач не скористався.
Відповідно до ст.308 та ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається на підставі наявних у справі матеріалів, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та у письмовому провадженні.
В ході розгляду справи суд встановив, що позивач у спірний період проходив військову службу в Фінансовом управлінні Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України.
У зв'язку з проведенням відповідачем розрахунку грошового забезпечення не у повному розмірі, позивач подав заяву про його перерахунок. Однак листом №305/488 від 10.02.2025 відповідач повідомив, що нарахування та виплата грошового забезпечення проводилась у належному розмірі та перегляду не підлягає (а.с.15-16).
При цьому, доданою до листа довідкою за №305/78 від 10.02.2025 Управлінням підтверджено, що позивачу встановлено посадовий оклад в розмірі 2535,00 грн, а оклад за військовим званням 705,00 грн. Також підтверджено, що у грудні 2022 року та у березні 2023 року виплачено грошову допомогу для оздоровлення (а.с.17).
Вважаючи, що відповідач протиправно при визначенні розміру посадового окладу застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року, 27 лютого 2025 року позивач через адвоката, як представника, звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини. Тобто, проводив нарахування та виплату грошового забезпечення, без урахування вірного розміру складових грошового забезпечення.
Водночас, суд зауважив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується проведення нарахування та виплати у грудні 2022 року, у березні 2023 року грошової допомоги на оздоровлення, після дати з якої позивач пропустив строк звернення до суду. Доказів проведення нарахування та виплати інших зазначених спірних сум до вказаної дати позивач суду не надав. При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу взагалі не виплачувалась. Отже правові підстави для задоволення позову, у відповідній частині - відсутні.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року та з метою відновлення.
З метою відновлення порушених прав позивача, зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи оцінку правовідносинам сторін колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Згідно статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно абзацу 3 пункту 14 статті 101 Закону України №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Постановою №704 було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.
Тим часом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.
Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Суд також врахував, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положення пункту 4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З матеріалів справи слідує, що відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 грн.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини. Тому, оскаржене рішення про часткове задоволення позову є належно обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для його скасування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.