Справа № 127/19379/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаміна Ю.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Загоренко О.О.,
представника позивача: Остахова В.П.
представника відповідача: Коваленка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0159/UA104000/2025 від 06.05.2025 за частиною 5 статті 481 МК України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Зазначає, що за вчинення одного діяння, на позивача покладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 000 грн. та, згідно оскаржуваного рішення, конфіскації автомобіля, що є надмірним тягарем для позивача і не відповідає (є непропорційним) тяжкості вчиненого правопорушення. Також позивач наголошує на тому, що у випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-резидентами, таке ввезення здійснюється під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення та за умови письмового декларування після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Позивач, при перетині кордону 05.03.2024 року, не надавав буль-яких письмових зобов'язань про зворотне вивезення транспортного засобу, а також він не вважався нерезидентом, про що надав відповідні документи, тому притягнення позивача, як резидента, за порушення строків ввезення тренспортного засобу на підставі ч.2 ст.380 МКУ є протиправним
Крім того, Відповідач не сповістив ОСОБА_1 належним чином про місце і час розгляду справи і розглянула її за його відсутності, чим порушили його права, передбачені статтею 526 МК України.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Молдова, документований посвідкою на постійне проживання, виданою 01.10.2015 (а.с. 10), має зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
04.04.2025 державним інспектором митного оформлення №2 митного поста «Дністер» Вінницької митниці Танієвою Вікторією Василівною складено протокол про порушення митних правил №0159/UA401000/2025 відносно ОСОБА_1 відповідно до якого: 04.04.2025 року о 17:00 в зону митного контролю пункту пропуску «Могилів-Подільський-Отач» відділів митного оформлення №2,5,6,7 митного поста «Дністер» Вінницької митниці, з метою перетину кордону, в напрямку «в'їзд в Україну» по смузі «зелений коридор», заїхав легковий автомобіль «Mitsubishi Colt» з реєстраційним номером НОМЕР_1 (Україна), під керуванням громадянина Молдови ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Молдова до України. Під час проведення митного контролю та перевірки, на підставі орієнтування Вінницької митниці у системі «ЄАІС-2» встановлено, що громадянин Молдови ОСОБА_2 , 05.03.2024 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач», ввіз на митну територію України легковий автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (республіка Молдова), VIN-код НОМЕР_3 , в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування. Станом на 04.04.2025 даний транспортний засіб громадянином Молодови ОСОБА_3 не вивезений за межі митної території України, інформація щодо поміщення транспортного засобу в інший митний режим відсутня. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (республіка Молдова), VIN-код - НОМЕР_4 , більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 5 статті 481 Митного кодексу України (а.с. 11-13).
06.05.2025 в.о. заступника начальника Вінницької митниці Данів Р.І. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0159/UA401000/2025 згідно якої гр. ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 5 статті 481 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн (а.с. 20-21).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Вищевикладені висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Статтею 103 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Так, диспозицією ч. 5 ст. 481 МК України передбачено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб.
Такі дії тягнуть за собою накладення штраф у в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 112 МК України встановлено, що митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Варто зазначити, що Позивач не оспорює обставини, викладені у постанові про порушення митних правил, а саме факт ввезення ним 05.03.2024 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач», на митну територію України легкового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (республіка Молдова), VIN-код НОМЕР_3 , в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування.
Однак, позивач зазначає, що в розумінні митного законодавства, він є резидентом. У випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-резидентами, таке ввезення здійснюється під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення та за умови письмового декларування після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Позивач, при перетині кордону 05.03.2024 року, не надавав буль-яких письмових зобов'язань про зворотне вивезення транспортного засобу, а також він не вважався нерезидентом, про що надав відповідні документи, тому притягнення позивача, як резидента, за порушення строків ввезення транспортного засобу на підставі ч.2 ст.380 МКУ є протиправним. Тобто, позивач вказує на помилкове визначення ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) як нерезидента, замість резедента, так як останній має посвідку на постійне місце проживання.
Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи позивача не спростовують інкриміноване йому правопорушення, оскільки встановлено, що при ввезенні транспортного засобу на територію України ним було надано документ (паспорт гр. ОСОБА_6 ), що ідентифікує його саме як нерезидента, що надало йому можливість тимчасового ввезення транспортного засобу на термін до 1 року, без сплати жодних митних платежів.
В разі надання посвідки на постійне проживання в Україні, гр. Р.Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) не було б надано дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу на термін до 1 року, без сплати жодних митних платежів, оскільки згідно норм чинного митного законодавства України, таке право надається лише громадянам - нерезидентам.
Суд зауважує, що станом на 04.04.2025 вказаний транспортний засіб гр. Р. Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) не вивезений за межі митної території України, інформація щодо поміщення транспортного засобу в інший митний режим відсутня, до митних органів із заявою про продовження терміну перебування транспортного засобу на митній території України він не звертався, що не спростовано під час розгляду справи.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (республіка Молдова), більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на 30 діб.
Позивачем не наведено обґрунтованих доводів стосовно неможливості вчасного вивезення транспортного засобу за межі митної території України або звернення із заявою про продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу.
Стосовно доводів позивача про порушення строку притягнення до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 481 МК України є триваючим.
Так, правопорушення почало існувати з 05.03.2025, коли сплив дозволений строк тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України, а виявлено правопорушення - 04.04.2025, того ж дня складено протокол про адміністративну відповідальність, тому оскаржувану постанову про порушення митних правил №0159/UA104000/2025 від 06.05.2025 винесено у межах строку встановленого положеннями ст. 467 МК України.
Щодо доводів позивача про подвійне притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 481 МК України та ч.6 ст.481 МК України, то судом першої інстанції вірно зауважено, що вказані норми містять різний склад адміністративного правопорушення та передбачають самостійні стягнення залежно від тривалості перевищення строку тимчасового ввезення товарів. До того ж, на день винесення оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил №0159/UA401000/2025 від 06.05.2025 ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України не притягався. Протоколи №0159/UA401000/2025 та №029/UA401000/2025 складено із різницею більш ніж один місяць - 04.04.2025 та 06.05.2025, відповідно.
Доводи апелянта про те, що відповідач не сповістив ОСОБА_1 належним чином про місце і час розгляду справи і розглянула її за його відсутності, не відповідають дійсності, оскільки протокол про порушення митних правил від 04.04.2025 №0159/UA401000/2025, складений у присутності гр. Р.Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ), який ним було отримано під підпис. У даному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 06.05.2025 об 11 год. 00 хв. в Вінницькій митниці за адресою: м.Вінниця, вул. Лебединського, 17.
Відтак, гр. Р. ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) був обізнаний про те, що відносно нього складений протокол про ПМП №0159/UA401000/2025 від 04.04.2025, а також, що він був повідомлений про дату час і місце розгляду справи.
Узагальнюючи наведене вище колегія суддів зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується порушення позивачем строку перебування транспортного засобу на митній території України ввезеного в режимі тимчасового ввезення на термін до 1 року, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.481 Митного кодексу України і відповідачем не допущено процедурних порушень при винесенні постанови №0159/UA401000/2025 від 06.05.2025, які б могли слугувати достатньою підставою для її скасування.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Вінницька митниця правомірно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 5 ст. 481 Митного кодексу України і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 85 000 грн. 00 коп.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.