Справа № 724/2520/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гураль Л.Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
03 жовтня 2025року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, оскільки в даному випадку необхідно дослідити ряд доказів, які зафіксовані на CD-R диску, що при розгляді справи в режимі віеоконференції може ускладнити їх дослідження.
06 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з терміновим службовим відрядженням.
Даючи оцінку вказаній заяві колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Тобто, вказана норма не передбачає можливості продовження строку розгляду апеляційної скарги для даної категорії справ, навіть за наявності відповідних клопотань про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вказані представником позивача у клопотання підстави для відкладення судового засідання, а саме знаходження представника у відрядженні, не є тими поважними причинами, за яких необхідно відкласти розгляд справи.
Враховуючи, вищенаведені обставини, а також те, що позивача було належним чином повідомлено про день, час та місце апеляційного розгляду справи, а його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, то колегія судів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні поданої заяви, з врахуванням того, що повідомлені ним причини неявки не визнано судом поважними, а відкладення розгляду справи призведе до порушення вимог ч. 2 ст. 286 КАС України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5133979 від 03.07.2025р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що водій 03.07.2025р. о 18:10 керував транспортним засобом обладнаним засобом пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки. А також при цьому водій відмовився надати на законну вимогу посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.3.в ПДР - порушення правил користування ременями безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема передбачені ч.5 ст. 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 24.8 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем в порушення вимог ст. 72 КАС України не надано жодних письмових доказів у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (Постанова Верховного Суду у справі № 686/11314/17).
З матеріалів справи встановлено, що в якості доказу вчинення позивачем правопорушення відповідачем до матеріалів справи надано відеозаписи з бодікамер.
Дослідженні в судовому засіданні вказані відеозаписи з нагрудної бодікамери поліцейського та з відеореєстратора службового автомобіля, колегією суддів встановлено, що останні не підтверджують факту порушення позивачем п.2.3. в ПДР, оскільки незафіксовано факт того, що позивач під час керування транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки.
Так, з відеозапису відеореєстратора вбачається, як до мобільного поста наблизився автомобіль та зупинився на знак Стоп, однак розпізнати державний номерний знак автомобіля не можливо. Крім того, не вбачається, що водій вказаного автомобіля не користувався ременем безпеки.
З відеозапису на бодікамері поліцейського, який підійшов до автомобіля, яким керував позивач, також не вбачається вищезазначеного порушення, оскільки на відео відображено лише кришу транспортного засобу і частково бокове вікно з боку водія, однак встановити чи водій був пристебнутий ременем безпеки неможливо.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на іншому відеозаписі зафіксовано, що водій траснпортного засобу сидить за кермом будучи пристебнутим ременем безпеки.
Суд критично відноситься до письмових пояснень працівника ТЦК ОСОБА_2 від 03.07.2025р., який заступив на чергування на мобільний блокпост та перевіряв документи в позивача, оскільки дані пояснення суперечать наявному в матеріалах справи відезапису.
Так, в поясненнях ОСОБА_2 стверджує, що бачив, як водій (позивач) керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки, однак на відеозаписі зафіксовано як вищевказаний працівник ТЦК підходить до автомобіля який вже зупинився на знак стоп, і лише згодом після пред'явлення поліцейським вимоги щодо порушення користування ременем безпеки підтвердив, що дійсно водій був не пристебнутий.
Крім того, суд позбавлений можливості встановити, коли саме були відібрані письмові пояснення в працівника ТЦК ОСОБА_2 , оскільки відеозапис, наявний в матеріалах справи вказаного не містить, а тому виникає обгрунтований сумнів в тому, що дані пояснення були відібрані під час розгляду справи поліцейським, а не після завершення такого.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту спірної постанови час вчинення правопорушення зазначено 18:10:15, а з переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що в цей час водій був пристебнутий ременем безпеки.
Разом з цим, відсутність посилання в спірній постанові на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеофіксацію правопорушення свідчить про недоліки спірної постанови, які самі по собі не свідчать про недопустимість доказів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 по справі №524/5536/17, від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17 та інших.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини також те, що обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення відповідачем не виконано, правомірність прийнятого рішення не доведено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.