Справа № 240/20612/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
14 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 правил військового обліку та розшуку та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, зняти «розшук» у еВОД/Резерв+ та відкликати звернення до Національної поліції України від 09.07.2025 № Е2803595.
25.08.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію відомостей про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розшуку, внесених ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображених у додатку «Резерв+», - до набрання законної сили рішенням суду у справі; заборонити органам Національної поліції України здійснювати адміністративне затримання та/або доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі вказаних відомостей про розшук - до набрання законної сили рішенням суду; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 утриматися від направлення нових звернень чи запитів до органів Національної поліції України щодо затримання чи доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - до вирішення спору по суті. В обґрунтування заяви зазначив, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій та небезпека невідворотного порушення прав позивача, адже підтвердження Національної поліції про наявність звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача свідчить про реальну загрозу затримання і мобілізації.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити заяву по забезпечення адміністративного позову.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Тобто, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Посилання представника позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Отже, доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Стосовно посилань представника позивача про те, що для позивача існує ризик бути затриманим і мобілізованим до розгляду позовної заяви по суті, посилаючись при цьому на офіційну відповідь департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 08.08.2025 (а.с.62), колегія суддів вважає такі необгрунтованими з урахуванням наступного.
Відповідно до офіційної відповіді департаменту превентивної діяльності Національної поліції України станом на 07.08.2025 за даними інформаціцно-комунікаційної системи ІПНП наявна інформація про реєстрацію звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зазначається, що згідно з даними бази даних "Розшук" системи "ІПНП" ОСОБА_1 у державному розшуку не перебував та станом на 07.08.2025 не перебуває.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560)
За змістом пунктів 21, підпункту 1 пункту 27, пунктів 28 - 29 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
В силу пункту 88 Порядку № 560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відтак, у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. За результатами проведення медичного огляду військовозобов'язаного військово-лікарською комісією, зокрема, може бути прийнято рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації. В подальшому, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Водночас, заявником не надано суду результатів проходження ВЛК (зокрема, рішення (постанови) військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до проходження військової служби). Також до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Лише сам факт направлення повістки та виклику до ТЦК має наслідком направлення позивача на медичний огляд для визначення придатності до військової служби чи перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, а не самого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Також, як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що у разі призову на військову службу незворотньо зміниться його правовий статус, після чого не можливо буде реалізувати право на відстрочку.
Однак, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
В цьому контексті слід враховувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
На переконання суду відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є наслідком того, що позивач безальтернативно буде призваний на військову службу.
Заявником не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не надано доказів на підтвердження факту того, що останній в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
А тому, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.