Справа № 240/4880/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
15 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати до військової частини НОМЕР_1 відомість доплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та відомість доплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_2 відомості доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки та грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши їх розмір без врахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки та грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваної відпустки та грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, та прийняти в цій частині нове рішення.
В свою чергу, відповідач не погоджуючись з вказаним рішенням також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Також у 2022 та 2023 роках позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Як зазначає позивач, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди та індексації, які позивач отримував щомісячно.
У лютому 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом, у якому просив надати інформацію, про виплачені позивачу при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу при звільненні суми. Відповідь не отримав. Доплату спірних сум до цього часу позивачу не здійснили.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В силу частин другої, третьої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, Законом № 2011-ХІІ чітко визначено, що до складу грошового забезпечення входять винагороди.
Поряд з цим згідно статті 4 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні щорічні види відпусток:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Водночас статтею 9 Закону № 2011-ХІІ також визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відтак, єдиним уповноваженим органом, який встановлює розміри грошового забезпечення (його складових), є Кабінет Міністрів України.
На виконання вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України ухвалив ряд постанов, якими визначив складові та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких Інших осіб» (далі - Постанова № 704) визначено розміри таких складових грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року N 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (далі - Постанова № 414) визначено розмір такої складової грошового забезпечення, як надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) визначено розмір такої складової грошового забезпечення, додаткова винагорода.
Порядок і розміри індексації грошового забезпечення визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 1078).
Тобто під час проходження військової служби Позивач отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого входили такі складові:
• Посадовий оклад (у розмірі згідно Постанови 704);
• Оклад за військове звання (у розмірі згідно Постанови 704);
• Надбавка за вислугу років (у розмірі згідно Постанови 704);
• Надбавка за особливості проходження служби (у розмірі згідно Постанови 704);
• Премія (у розмірі згідно Постанови 704);
• Додаткова винагорода (у розмірі згідно Постанови 168);
• Індексація (у розмірі згідно Постанови 1078).
Даний факт підтверджено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем.
Усі ці складові грошового забезпечення відповідач виплачував позивачу щомісячно. Видатки на здійснення цих виплат відповідач здійснював за рахунок коду економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Так, згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333 (далі - Інструкція № 333) економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
В силу пункту 2.1.1.2. Інструкції № 333 до видатків за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» належать:
1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;
2) заохочення, передбачені законодавством;
3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, згідно із законодавством;
4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.
Крім того з додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, як і з усіх інших складових грошового забезпечення, відповідач щомісячно утримував податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, які передбачені Податковим кодексом України до утримання саме з грошового забезпечення.
Отже, додаткова винагорода, визначена як складова грошового забезпечення Постановою № 168, є невід'ємною складовою грошового забезпечення та фінансується за рахунок видатків саме на грошове забезпечення.
Проте, при визначенні розміру спірних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, відповідач включив лише складові грошового забезпечення визначені Постановою № 704.
Такі дії відповідача суперечить приписам Закону № 2011-ХІІ.
Таким чином, спірні одноразові додаткові види грошового забезпечення мають обути обчислені із грошового забезпечення з урахуванням усіх складових, в тому числі з урахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Так само, в листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.10.2022 №423/1635 вказано, що «Відповідно до роз'яснення Міністерства економіки України від 16.03.2022 №4707-06/10084-03 додаткова винагорода передбачена пунктом 1 Постанови № 168 є видом грошового забезпечення, який виплачується на період дії воєнного стану».
Тобто додаткова винагорода є невід'ємною складовою місячного грошового забезпечення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 06 квітня 2023 року за справою № 260/3564/22, зазначивши, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 23 вересня 2024 року за справою № 240/32125/23, зазначивши, що:
Слід зауважити, що приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні зі служби.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Відтак, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За змістом підпункту 6 розділу XXIII Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу XXXII Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Підсумовуючи викладене, слід констатувати, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то слід зазначити, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням,
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 02.01.2024 № 34/40 виплачувалася позивачу, починаючи з березня 2022 року по листопад 2023 року, відтак указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню у частині, яка позивачем оскаржується, з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_3 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 скласти, оформити належним чином та надати до військової частини НОМЕР_1 відомість доплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_2 відомості доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.